Випадкова зустріч із колишнім учнем.

Знаєте , робота інструктора з водіння з одного боку не дуже легка і не завжди весела справа, а з іншого боку у тебе з'являється велика кількість знайомих у різних сферах.
Сьогодні після тренування дитини зайшли до магазину, Коли йшли до магазину, мене зупинив голос:" Наталія Юріївна ,зачекайте ! " Мій колишній учень , навчався до початку війни , був дуже веселий , радісний чоловік років сорока, підпільна прізвисько "Сергій- цукерки", він завжди приходив з з шоколадними цукерками на навчання, і казав:" Я Вам підсолоджу життя, щоб у вас покращився настрій!".

І так із цукерками він приходив фактично протягом усього свого навчання. Він закінчив автошколу , отримав права , і якийсь час ми , іноді , зустрічалися на дорозі...Потім почалася війна ... Сергій одним із перших пішов добровольцем.
Служив і захищав нас на одній із найгарячіших точок , у районі Харкова , неодноразово поранений і , якщо треба дзвонив, щоб поговорити , дізнатися як ми живемо ,про якісь питання автошколи. І ось місяць тому зустріла його у місті...Це був уже інший Сергій... Це був серйозний чолов'яга , без вогника в очах , виявляється, його демобілізували. Він був тяжко поранений , і поки його везли на швидкій до Харкова , дорогою стався інфаркт. І якби інфаркт трапився, просто в районі несення служби , його би просто не довезли , надто далеко до міста.
Його демобілізували , він підлікувався та розповідав , з яким жахом , він проходив сім кіл пекла в місті , для того, щоб пройти всі обов'язкові позначки медзакладу для військового, і він казав , краще б я був на передовій , там хоч розумієш де ворог, а де свої... стільки відтінків сірого, дуже важко для військового...
І ось ми зустріли його в районі магазину ... у мене в машині були цукерки ... Я принесла і дала їх йому, він з посмішкою сказав: "У мене почуття ДЕЖАВЮ) Прямо, як у мирний час ..."
А скільки таких колишніх пацанів?!

Віримо у ЗСУ!!! СЛАВА Україні!!!
ГЕРОЯМ СЛАВА!!!🩵💛