Знову дрони пролітали

Привіт, друзі! Щойно перед тим, як почати писати цей допис, я замислився над тим, що, можливо, не завжди варто описувати рутинні справи, які я роблю протягом дня. І думаю: що б такого додати цікавого? Те, що не відбувається щодня.

І тут згадав — цієї ночі я знову чув дрони, які пролітали над нашим будинком. А я зовсім про це забув! Здається, що це було день чи два тому, але ні — саме цієї ночі. Можливо, це ті самі дрони, які потім залетіли на територію Польщі. А можливо й ні. Кажуть, що вони летіли з боку Білорусі, то цілком імовірно, що могли пролітати і над нами. Я цього не відстежував, бо є люди, які спеціально моніторять і викладають цю інформацію в різних пабліках. Мені ж якось було байдуже, а ще й просто забулося.

Ніч була неспокійна. Я прокинувся від звуку тривоги. Вікно було привідкрите, щоб провітрити кімнату. Але, щоб дружина не прокинулася і не почала нервувати та вибігати надвір слухати, де летять дрони, я на всякий випадок закрив вікно. І це спрацювало — коли потім над будинком пролітали «шахеди», дружина міцно спала. Я чув один, другий, третій… не пригадую вже точно, але це було кілька разів. Потім почулися вибухи — то вже працювали наші хлопці по дронах. Трохи згодом дружина таки прокинулась, але тоді це вже було гучно.

Сьогодні у Львові, начебто, серйозних влучань не було. Лише уламки потрапили в якийсь склад. А загалом ППО відпрацювало добре. Кажуть, частина дронів знову летіла на Калуш. Про це написала моя кума, яка родом звідти. Чекаю ще від @o1eh в коментарях, як там у них ситуація, бо я написав, а він не відписав. Надіюся, що все гаразд.

Щодо мого дня. Частину його я провів із Максимом. Ще й забирав Маркіяна зі школи, бо дружина їздила на УЗД. Вона після народження Максима ще не була на цій процедурі. Загалом усе добре, є певні нюанси, але нічого критичного.

Максим сьогодні не надто дозволяв мені працювати, тож доводилось крутитися. Коли треба було забрати Маркіяна, то я попросив маму прийти, щоб побути з Максимом, поки я з’їжджу. Добре, що він саме тоді заснув.

Я сьогодні закінчив підбивати вагонку на сходовому майданчику. Думав ще прибити кутник, але не встиг, бо треба було зробити одну справу для шваґра, який попросив про допомогу. Думаю, завтра встигну закінчити. Завтра взагалі планується дуже насичений день — треба підготувати все до виїзду на вихідні. Бо нарешті їдемо з друзями на відпочинок, який організувала кума. Плануємо табір на березі Дністра. Треба буде зібрати палатки, каремати, спальники, різні потрібні речі. Також домовитися з бабусями, куди відвезти дітей, розподілити все наперед.

Чесно кажучи, я так чекав на цей відпочинок, що тепер навіть трохи злюся, що він так швидко настав. Бо справ ще багато незакінчених. Але, як завжди буває: коли дуже чогось хочеш, то потім ніби й перехотілося. Погода зараз не така вже й літня, але я думаю, що буде класно. Бо часто саме тоді, коли не очікуєш і не плануєш ідеально, відпочинок виходить найкращим.