День будинку

Спала сьогодні… От що спала що ні. Такий сон важкий наснився… Нібито русня знов поперла і всіх евакуюють чомусь до Волинської області. Я відмовляюся їхати, бо з тваринами мені там ніяк. І от весь сон навколо цього. Прокинулася в паршивому настрої.

Але далі все пішло не так і погано. Головне - відправила статтю редактору. Завтра номер вже їде в друк. І, як не дивно (зважуючи на строки) статейкавийшла така непогана. Я прям здивувалася. От що значить «під настрій», а вчора двох слів звʼязати не могла.

Потім зайнялася будинком і двором. Без фанатизму, але якусь частину справ зробила. Вже добре.

Це як я облаштувала Зефірку. Добре, що попри великий ризик, що вона залишить гніздо після перенесення, цього не сталося. Коли я зранку прийшла перевіряти, вона старанно сиділа. Ну й добре. Принаймні мені не доведеться щось вигадувати і постійно бігати перевіряти, чи не зʼявилися малі. Тут вони в безпеці.

Потім видала рибу Дзьобелло. Поруч одразу намалювався Пор-Тос. Він завзди сподівається, що якась рибина впаде ближче до сітки і він зможе лапою її дістати. Іноді у нього виходить. Тоді я не забираю, бо це чесна здобич.

Подумала, що треба нарешті полагодити сходинку, а то або я або собакси щось як не зламають, то розтягнуть… І де взяти на це час?

А це внесенні курчата. Вже майже дорослі. Їх всього четверо. Поки не холодно, я тримаю їх окремо в спеціальному вольєрі. Але скоро доведеться переводити до дорослих. Думаючи про це, вдень я випускаю обидві сімʼї гуляти разом, щоб вони звикали, а то півень може і виженути непрошених гостей.

З курячим будиночком цього літа не склалося. Ні стіни не пофарбувала, ні підлогу не зробила. Ну ладно. Куплю просто солому, як і раніше, а дизайнерський ремонт курника залишу на наступний рік.