Хоча б встигнути

Вересень насувається з такою швидкістю, що мене аж виморожує. Та ні, я розумію, що попереду як мінімум тиждень начитки, тож я не буду занадто навантажена. Але все одне. Хочеться скоріше вже все пофарбувати і почати переносити до майстерні все, що там має бути.

Сьогодні ось завершила ще частину стіни. Ну і знов побачила кілька косяків, які треба виправити.

В пʼятницю мабуть приїдуть друзі, щоб визначитися, що там далі. І в пʼятницю ж я спробую доїхати до СТО в Ірпені, бо тут потрапити до електрика unreal. А оскільки машину мені доведеться залишати, то ми так і домовилися, що друзі відвезуть мене додому і тут ми визначимося з подальшими роботами.

Чесно кажучи, я вже трохи забембалася. Може воно і ОК вже для фарбування, але мені весь час здається, що треба щось виправляти. Тож хай вже дивиться той, хто справді майстер, а не аматор типа мене, а то я ніколи не закінчу.

Ну і на додаток Нора створила мені проблему. І собі теж. Зняла шви на лапах( точніше один, бо другий я встигла її спіймати. І як там перешивати - незрозуміло, бо просто нема що шити. Ну обробила, забинтувала, будемо щось вирішувати. Вона на мене образилася, що капец! А як відбивалася! 6,5 кг, а справжній тигр!

Ну і ще сьогодні переселила вороня до великого вольєру. Власники вже повернулися з відпустки, але забирати його бажанням не горять. Домовились, що поки тепло, нехай живе у нас. Мені це не важко, а їм з вороною в квартирі… насправді це лише в соцмережах весело, а в реалі дуже важко. Таї для самого птаха так здоровіше. Бо у нього всі пірʼя покоцані від сидіння в клітці. Так він ніколи не полетить! А так попереду ще як мінімум два місяці, коли він зможе відновлювати пірʼя і тренувати крила. Може і виїде повернути його до нормального життя.