Колись у нас була навіть коза

Ага, було таке. Вийшло, як завжди, ну «так вийшло».

Пішов мій екс до місцевого магазину і побачив одноруку бабусю з козою. Коза поводилася точно як собака, йшла за хазяйкою, чекала на неї.

Виявилося, що у с бабусі помер чоловік, а ця коза була їм як дитина. Але тепер вона сама не може нею займатися. Тому для кози шукають нову родину.

Ну, не важко здогадатися, що це стала за родина 😂

Причому спочатку з цією козою вийшла прямо такі езотерична історія. Бабуся попросила, щоб коза типа була наша, але поки жила з нею. Ну і в результаті мій екс кожного дня почав ходити до бабусі, щоб обслуговувати козу. І от він якось приходить, а все зачинено, бабуся не відповідає. Він почав ходити навколо будинку, заглядати у вікна. І побачив, що старенька лежить на підлозі. Ну, вибив двері, викликав швидку.

Виявилося, що жінка впала і зломила лійку бедра. Та ще і з однією рукою. Шансів у неї було небагато. А було вже холодно, вона одна. Якби не ми з козою, невідомо, коли б люди побачили, що її немає. Ось так коза буквально врятувала свою хозяйку.

Потім коза (Ласа) навіть встигла сходити заміж і народити трьох чудових козенят. Вона прожила у нас кілька років і жила би ще, якби не висока професійна кваліфікація місцевого ветеринара 😈

Коза народила. По поведінці я бачила, що щось їде не так і сказала екс викликати лікаря. Сама я як раз працювала на держіспитах і майже весь час була в місті. Ну ці двоє козу і загубили. Вет сказав, що все гаразд (який нафіг гаразд, якщо самка не годує малих і майже весь час лежить), а моєму екс головне було щоб повірити не мені, а комусь іншому. Так ми Ласочку і втратили.

Скажу чесно, коза мені дуже подобається як улюбленець. Вони веселі і розумні. Ну єдине що садочка не буде 😂 Але після Ласи кіз у нас не було. Бо Ласа то була Ласа. Одну тваринку іншою не заміниш.