Перше враження від фільму 2000 метрів від Андріївки

Привіт друзі. Вчора скористався чи не останньою можливістю відвідати кінотеатр за час відсутності дружини. Цей зірковий час поки я сам собі господар. Пам'ятаю, як майже три тижні тому їхав з під Миколаєва до Черкас і думав: «о це в мене буде вільного часу, оце я находжуся в кіно». Та у життя були свої плани. За ці, майже три тижні, вчора був перший день, коли я такий вибрався подивитися фільм.

Якщо чесно, я не жалкую що життя наскільки інтенсивне, що нема коли дивитися фільми. Навпаки, десь навіть трохи ради цьому. Вчора відправився на перегляд документальної української кінострічки під назвою 2000 метрів до Андріївки, режисера Мстислава Чернова. Це друга робота українського репортера, якого ви маєте пам'ятати за створення неймовірного фільму «20 днів в Маріуполі».

Розпочну з невеликої критики. По-перше, відео рядки, зняті на різні боді-камери українських штурмовиків часто виглядають розірваними, без чіткої сюжетної прив'язки один до одного. Я розумію, що фільм документальний, та зв'язувати фрагменти один з одним - це якраз і є магія кіно. Мені в цій магії в картині було мало. По-друге, після сильного враження від фільму «20 днів Маріуполя» «2000 метрів до Андріївки» здавались не настільки великими.

З позитивного - захоплююсь героїзмом і мужністю авторів фільму, які будучи цивільними не боячись перебування на лінії зіткнення, самостійно зробили величезну частину відеоматеріалу з цього фільму.

Фільм дуже тяжкий у сприйнятті, як її весь той жах війни в якому варяться наші воїни. Почувши величезну купу розповідей та переглянувши вже велику кількість подібних відео із телефонів бійців, я все одно був під досить сильним враженням. Складно сказати в якому стані знаходилися б люди, які взагалі не мали ніякого досвіду взаємодії з подібними речами. Хоча, вже на четвертий рік війни людей, які взагалі не відчували б що відбувається в Україні напевно взагалі не залишилось.

Після перегляду фільму, під великим враженням від складного питання, яке піднімає автор стрічки "а що як війна не закінчиться?", по так званим гарячим слідам записав відео про враження від його перегляду

Поки змонтував це відео вже знову наступило сьогодні. Бажання лягти раніше спати поступилося бажанню зберегти ті емоції ще відчував після перегляду фільму у відео

Сьогодні прямо поставлю будильник на 22:00 після звуку якого закінчив всі справи і піду спати. Обіцяю!!! Треба виспатись, поки є ще така можливіст😅 Сьогодні зранку ледь піднявся з ліжка, вийшовши на пробіжку вже о 7:30

Пробіжка була дуже короткою. Всього 2 км які разом із часом на створення цих двох фотографії зайняли всього 12,5 хвилин. Через таку швидкість бігу я встиг навіть випити каву вдома. А от допис доводиться публікувати ось тільки зараз, коли вже більш-менш розвантажив роботу на роботі.

Також мене можна знайти в:

youtube - ПсихоКадр Борща	youtube - Бік Той
instagram	tiktok
facebook	X

Дякую за увагу. Всім гарного дня. Ви найкращі! 😊😉🤗 💙💛