І це дещо дика ситуація, коли авторів читають тільки інші автори.

Тут одні автори, нічого не вдієш, жодна людина не прийшла сюди щоб читати інших, всі дорослі люди, мета кожного поповнити свій бюджет, кожен написав як пройшов день і пішов займатися важливими для себе речами. Нас тут взагалі дрібка українців, тут можна удосконалювати свою творчість і отримувати фінансову мотивацію, в порівнянні з іншими платформами тут найвищі виплати, але очікувати просунути її даремно. Бізнесмени які відкривають успішні ресторани роблять це в місцях де в людей є потреба в них ходити. І якщо ти не можеш продати свої картини в місті де люди отримують дохід якого вистачає точно на місяць життя, це не значить що твої картини погані і не говорить про те, що ти не талановитий художник.
Мені здається мати навіть одного чи двох постійних читачів в нашій ситуації вже успіх.

Що до себе, я оцінюю свій допис більше ніж в долар чи два, тільки тому , що можу в цілому витратити «8 годинний робочий день» для того щоб все зібрати оформити і написати.
Для мене це знецінення своєї праці. На допис з картинками йде не більше години і вони куруються краще.

Але, все ж писати щось і поповнювати свої внутрішні цінності для мене також важливо, тому все ж, я знову налаштовуюсь на те, що можливо щось зміниться, хоча розумію, що тут ціняться саме блоги в яких пишуть про життя. І не треба мати ілюзій.