Ага, фільм же типу теж про кохання)

Тільки я не памʼятаю його.

Справді? Не знав. Вочевидь, Стрігой більш розкручений персонаж, ніж я думав.

Вперше стрига згадується в книзі «Останнє бажання», однак там іменується «упирицею». Упирицею є принцеса, народжена (і відразу померла) в результаті інцесту короля Фольтеста зі своєю сестрою Аддою (на честь якої назвали і дитя).
Фольтест наймає Геральта, щоб розчаклувати упирицю у Визимі за три тисячі оренів.
— Я хотів би почути опис… принцеси.
Велерад схопився зі стільця.
— Принцеса виглядає, наче стриґа! — проревів. — Як найбільш стриґовата стриґа, про яку я чув! Її високість королівська донька, проклятий виродок, має чотири лікті зросту, нагадує барильце пива, має пащеку від вуха до вуха, повну зубів-стилетів, червоні буркала та руді патли! Лаписька із пазурами, неначе у лісового кота, висять до самої землі! Дивно, що ми не почали ще розсилати мініатюри до дружніх дворів! Принцесі, хай її зараза вдушить, вже чотирнадцять, час подумати про сватання за якогось принца!

Бестіарій Сапковського
СТРИҐА — «Різновид кровожерного упиря зі слов’янщини. Утім, родовід має вона аж ніяк не слов’янський, виводиться від латинського «striga» (звідси сучасне італійське «strega», чаклунка), від грецького «strix» – сова, бо стрига, як і сова, полюбляла ніч. Чоловіча версія стриги, стригон, є чисто додатковою слов’янською формою. Залежно від демонологічної версії, стрига свої жертви розшарпувала й жерла або висмоктувала з них кров, із смертельним результатом чи без нього. Стриґами ставали сьомі діти, діти, що померли без хрещення або причастя, діти, що були плодом гріха, особливо кровозмішення. А також діти атеїстів. Особливо такі, над трупом яких перескочив кіт»
— 'Коментарі до книжки Останнє бажання, на основі збірки ессе «Рукопис, знайдений у драконовій печері»).