Це не улюблена книжка.
Але пройти повз такий прекрасний конкурс, я не можу.

Але згодом від усіх тих книжок мені хотілося блювати. Героїні увесь час були такі грьобано радісні. Взірці жіночої самовідданості. Типу: «Я до смерті голодна! Прошу, з'їж мою єдину булочку!» Або: «Я не можу ходити, я паралізована, але я все одно бачу яскравий бік життя, щасливий-щасливий!» Хочу сказати, що «Маленька прин- цеса» і «Полліанна»³ продають тобі купу огидної брехні.
Щойно я зрозуміла це, як покінчила з ними.