Він писався через дитячий світогляд, на мій погляд. Принаймні я себе так відчувала, як дитина, чомусь ніколи не задумувалась що кажани мають голос… і що вони постійно його транслюють…

Коли кажан летить, не просто відслідкувати те коло, що він робить, ти його втрачаєш його з поля зору… але чуєш звук і розумієш, що зараз він пролетить максим. близько до тебе і треба націлити на те місце, де він був минулого разу , камеру. І от ці маленькі відкриття, дають якусь магію дитинства і те захоплення яке властиве дітям… коли їм щось цікаво… Також вони виникли коли перевіряли чи справді довгі гілки вказують на північ…

В моїй уяві відразу виникає образ полярної зірки, все що я про неї знаю… я бачу що природа тягнеться на північ… згадую всі "звання" зірки - до якої тягнеться внутрішній магніт , що вона "путеводная" і оті мередіани що сходяться там і короче на мить світ здається магічним….

Кожен був і є в середині дитиною… можливо тому є якийсь резонанс…