You are viewing a single comment's thread from:
RE: Сквер Богдана Хмельницького.
Ну от я довго і занудно робила фото щоб отримати щось, що підійде до слова шедевр, на мій розсуд.
Ну от я довго і занудно робила фото щоб отримати щось, що підійде до слова шедевр, на мій розсуд.
Хотів тобі це нагадати (про те як ти робила раніше фото)
Навіщо ? Не хочу знову ставати фото маніяком. 😢
А що поганого в тому щоб бути
Як на мене це самий приємний вид манії 🤣🤣🤣
Доброго ранку. Як спалось?
Коли люди стають раптово любʼязні я починаю відчувати страх… серце калатає з підвищенною швидкістю, здається пульс порве мені вєни. 😆
Доброго ранку, солодко мов а могилі, а тобі ?)
Інколи інші страждають… перегороджують обʼєктив і кричать НІІІІІІІ…. Досить усе фотографувати.
Знайомо 🤣🤣🤣
В мене син зарікся заходити зі мною в музеї після Черкаського музею мистецтв
Ти навмисо даєш Люксу привід звинувачувати тебе у різних гріхаг?
Я - нормально, та мало. СЬогодні вже перші дві години недосипу на тижні є
Я памʼятаю цю історію. =)))))
Лягай спати. Граєшся з вогнем. Нічого я йому не даю. В нього манія переслідування. Я не винна. Я зробила майже все, щоб налякати його, висилала закляття на латині, перевернуте розпʼяття. Лякала його своєю увагою до його дописів і коментарями. Все щоб він не висовувався з нірки і забув мене.
Але, він, як лицар світла нічого не боїться. Здивував - зізнаюсь. Тому я залишила його в спокої, не звертаю на нього уваги. Але, він, баче мій образ в кожній тіні. А в кожному завиванні вітру чує мій голос. 😅
Може час його вилікує. Не знаю.