В мене син зарікся заходити зі мною в музеї після Черкаського музею мистецтв.

Я памʼятаю цю історію. =)))))

Лягай спати. Граєшся з вогнем. Нічого я йому не даю. В нього манія переслідування. Я не винна. Я зробила майже все, щоб налякати його, висилала закляття на латині, перевернуте розпʼяття. Лякала його своєю увагою до його дописів і коментарями. Все щоб він не висовувався з нірки і забув мене.

Але, він, як лицар світла нічого не боїться. Здивував - зізнаюсь. Тому я залишила його в спокої, не звертаю на нього уваги. Але, він, баче мій образ в кожній тіні. А в кожному завиванні вітру чує мій голос. 😅
Може час його вилікує. Не знаю.