You are viewing a single comment's thread from:
RE: Вакшья.
Ти не боїшся висоти ?
Дуже боюся, коли я з кимось. Бо колись у мене на очах загинув друг, упавши з відносної висоти, на яку ми влізли (трос крану пройшов в сантиметрі від моєї ноги і не зачепив, а його змів, і він впав і розбився). Тож коли я з кимось біля висоти і людина лізе до краю, я можу безцеремонно відтягти за капюшон. А от коли я сам, то нічого. Мене упирають такі речі, як скейтборд і серфінг, можливо і стрибки з парашютом могли б сподобатися.
Жесть. Як після такого можна не боятися висоти …
Ти ж був на межі між світами грубо кажучи.
Не знаю, мабуть один стрес переважив інший.
Спершу друг загинув на очах, потім його рідні проклинали і обзивали "вбивцею", а його старший брат влаштував проти мене кампанію булінгу, яка тривала роками. Надто багато для свідомості 9-річного хлопчика. Я тоді не раз думав, що краще б мене той трос зачепив, а не друга, мороки менше було б: загинув швиденько, та й усе.
Проте тепер я так не думаю.
Бабуся друга через пару-трійку років (мабуть через свої ж прокльони) померла від раку. А його старшому брату віддавило ногу плитою на складах ЗЗБВ, і її ампутували до паху.
Карма розставила крапки над "і".
Важка ситуація. Жесть просто. Нагадав фільм Єфект Метелика.