Життя триває — Life goes on

Доброго ранку, шановна спільното!

Отже, вчора ввечері я вже нажерлася антипсихотиків до такого стану, що проспала чотирнадцять годин поспіль, не чуючи взагалі нічого. Пощастило, що вперше за довгий час була спокійна ніч і нічого чути і не треба було, і хоч нормально відпочила. Трохи гризе совість, що прокинулася аж о дванадцятій дня і купу справ вже не зроблю, але для кукухи точно було корисно відпочити, бо вона вже не в найкращому стані. Сьогодні ще зроблю собі вихідний, нічого глобального робити не буду, а завтра вже повернуся до активної роботи.

Вже прийшов час надсилати куратору наступний фрагмент рукопису. Час несеться дуже швидко, але я весь час намагаюся нагадувати собі свою основну умову: я не нервую через рукопис. Досить, вже минулого разу вигоріла просто в нуль, і досі відчуваю на собі наслідки того вигорання. Навіть якщо мене не візьмуть - нічого страшного. Ну тобто як нічого страшного, я чудово розумію, що це для мене буде чергова трагедія і швидше за все я знову буду непрацеспроможна на цьому напрямку мінімум місяць. Але планую знову зібрати себе по частинкам і прориватися далі. Подивимося, які будуть варіанти.

Завтра влаштовую знімальний день, дуже багато всього накопичилося, що треба відзняти. Навіть не знаю, чи встигну взагалі все зробити за один день. Але сподіваюся встигнути, бо далі все ж таки треба зайнятися редагуванням. Тож завтра з ранку встану - і за зйомки. А сьогодні поки що ще почитаю, тим самим ще збільшуючи обсяг того, що треба відзняти. Ну, нічого страшного:)

З любовʼю, ваша Foxy

Good morning, dear community!

So, last night I was so drunk on antipsychotics that I slept for fourteen hours straight, not hearing anything at all. I was lucky that for the first time in a long time it was a quiet night and I didn't have to hear anything, and at least I got a good rest. My conscience is a little gnawing at me that I woke up at twelve in the morning and won't be able to do a lot of things, but it was definitely useful for the cuckoo to rest, because she is not in the best condition. Today I will take a day off, I will not do anything global, and tomorrow I will return to active work.

It's time to send the next fragment of the manuscript to the curator. Time flies very quickly, but I keep trying to remind myself of my main condition: I don't get nervous about the manuscript. Enough, I burned out to zero last time, and I still feel the consequences of that burnout. Even if they don't take me - it's okay. Well, if it's okay, I understand perfectly well that this will be another tragedy for me and most likely I will be unable to work in this direction again for at least a month. But I plan to pick myself up piece by piece again and break through further. Let's see what the options are.

Tomorrow I'm having a shooting day, there's a lot of stuff that needs to be shot. I don't even know if I'll have time to do everything in one day. But I hope to have time, because then I still have to do editing. So tomorrow morning I'll get up - and start shooting. And today I'll still read, thereby increasing the amount of what needs to be shot. Well, it's okay:)

With love, your Foxy