Добре що живі.

Особливо страшно було збігати по сходах, бо в мене ж мінус 5 – я не бачила нічого в себе під ногами. Але нічого, не наїбнулася🙂

Кожне перечитування цієї цитати в мене викликає посмішку (без насмішки) на останньому реченні. Це якось природно. Із букетом щирих емоцій.