Озираючись на останній тиждень

Тиждень був насичений, завантаженість на роботі впливає на всі інші справи, а також на відпочинок. Давно не писав через те, що не було про що розповідати, та й вільного часу мало. Продовжую доробляти скрипт бота для голосувань, враховуючи зауваження й поправки всіх, хто відгукнувся, за що я дуже вдячний. До речі, займатися доробками виходить саме на роботі у “вікнах” часу, вдома ці справи просто не підпускають мене до себе, не склалося цілеспрямовано зайнятися скриптом. Зараз мій бос (лікар) рідко з’являється на роботі через велике навантаження на його другій роботі – багато проводить часу в операційній. Тому мої дні трохи спокійніші. А механізм “неспокійних днів” такий: бос тисне на секретаря, щоб та щільніше заповнювала графік пацієнтами, в результаті я працюю важче. Я мабуть трохи пізніше або в найближчі дні напишу окремий допис на тему бота, щоб не “змішувати коней з людьми”.

Наступного тижня у нас три вихідних дні, єврейський новий рік з 22 на 23 вересня, це за лунним календарем. Мені навіть якось не по собі від того, що я не відчуваю нічого святкового в це свято, але мене радують вихідні дні, і будемо вважати, що я трохи “на цій хвилі” з тими, хто святкує. Ви, напевно, дивуєтесь: людина прожила 23 роки в цій країні, а досі як “чужий”. Тому що я не до кінця “свій”, як і раніше для мене залишається єдиним святом Новий рік 1 січня. Гаразд. Але як не як, настрій кращий, коли словесно вітаю інших людей з цим святом, а вони мене.

На двох світлинах місто Кір'ят-Моцкін, будівля з муніципалітетом, поліклиникою та ще чимось “життєво важливим”.

 
Сьогодні відбулася запланована зустріч із лікарем-кардіологом щодо скарг і пройдених перевірок. “Пацієнт” житиме і, вочевидь він навіть здоровий. Але як людина лікар виявився гівнистим, просто старий поц, який мав би вже давно піти на пенсію. Після зустрічі залишився негативний осад. Мені хотілося його вдарити, але в сучасному світі такі дії приведуть до в’язниці. Тож ні. Після зустрічі з неприємним лікарем ми з дружиною заїхали в магазин рослин, це також розсадник (не знаю, як грамотно його назвати). Там продається все для саду, кімнатні рослини, а також рослини для висадки в саду, у цьому магазині-розсаднику їх і вирощують на продаж. Шкодую, що нічого не сфотографував там, просто було занадто багато людей перед вихідними, а за дві хвилини у мене вже були зайняті обидві руки, тож скоріш за все я все одно нічого не зміг би зняти на телефон. Моя дружина дуже любить троянди, гвоздики та ще деякі види квітів. Ми трошки поповнили свою квіткову колекцію у дворі: дружина вибрала два види китайської гвоздики (Dianthus chinensis), ромашки та декоративний кущик троянди.

Коли ми жили в квартирі, усі кімнатні рослини періодично надкушував кіт. А після таких надкушувань вони чомусь починали повільно в’янути та зрештою зовсім гинули. Причому, неважливо яка це рослина – усі гинули, ніби кіт отруював їх своєю слиною. Зараз у нас уже два інші коти, але я не маю наміру тестувати згубні властивості їхньої слини на нових рослинах, які чудово почуваються на вулиці (у дворі). До речі, до теми про кусання й зараження слиною – про це знято безліч фільмів, тільки там у головних ролях не коти і рослини, а люди-зомбі та люди :)

Тиждень тому я висадив у горщику насіння помідорів чері. Так, я пам’ятаю, що зараз осінь, але спека або просто дуже тепла погода у нас очікується ще до кінця листопада, іноді навіть до кінця грудня. Тож нехай ростуть, може вони ще встигнуть мене чимось здивувати до зимових прохолодних днів. Мені здається, що я це зробив заради самого процесу вирощування чогось. Треба ж якось відволікатися від процесу заробляння грошей (я про роботу). До речі, насінню помідорів не потрібно робити стратифікацію (імітацію зими), я їх просто витягнув із зрілого плода помідора, підсушив чотири дні та висадив у землю. Зійшли всі шість із шести насінин.

Хайфа. Попри те, що ми переїхали в тихіше місце, у спальний район, і дуже задоволені переїздом, я відчуваю, що мені бракує міського хаосу. Дуже дивне відчуття, схоже на ностальгію. З одного боку, я не хотів би повернутися в Хайфу, але водночас мені бракує атмосферності цього міста. Дуже дивне відчуття. Позавчора я купував вугілля для мангала, намагаюся брати їх у арабів – так дешевше. Магазин розташований у районі зі змішаним населенням (євреї, араби й усі інші), і чомусь саме в тих місцях я найчастіше бачу на вулицях різних колоритних особистостей – лесбіянок, мужиків-трансвеститів, проституток, наркоманів тощо... Якось у цьому ж магазині (де я купую вугілля) я щось купував минулого року, заходить хтось і я чую позаду звичайний чоловічий голос, але щойно побачив людину... ну от жінка, усе жіноче виглядало “справжнім” (було спекотне літо), але конституція тіла й голос чоловічі. Я не щодня бачу таких особистостей, і мені важко стримати цікавість і не розглядати людину, переконуючи себе, що це справжній трансвестит. Аж смішно від того, що я про це пишу )))

Бажаю всім гарних вихідних!

Це просто дівчина з того самого району.