THE DIARY GAME: НОВИЙ ЕТАП ЖИТТЯ

ВІТАЮ ШАНОВНІ УЧАСНИКИ СПІЛЬНОТИ

От настав кінець однієї глави життя моєї доньки та почався новий етап.
Хочу привітати мою любу з вступом та побажати успіхів в навчанні, досягнень та легкого шляху в здійсненні своїх мрій.
Сьогодні вже нарешті завезли необхідні документи для вступу, заключили договір. Тепер діло за малим, гарно вчитися та дорослішати. 😅

Незнаю як це буде адже в мене донька з цим дистанційним навчанням зовсім відвикла від офлайну. Ну хай звикає і згадує як це кожного дня ходити до навчального закладу. Так звісно цього разу трішки важче, потрібно буде їздити і прокидатися раніше щоб доїхати вчасно.

Вийшли з технікуму і мені подзвонили з воїнкомату з проханням під'їхали. Цього разу навіть зраділа, що склалися так обставини. Отже пішли з донькою до воєнкомату, там переписала одну заяву, дізналася про терміни і з гарним настроєм пішли на зупинку чекати свою карету, яка відвезе нас додому.

Тільки от чекати довелося довго, так як водій вирішив пропустити один рейс і нам довелося сідати на наш безкоштовний автобус де завжди повно людей, ніколи немає вільних місць, а про аромати в літній період взагалі мовчу...
Отже їдемо ми 20км/год ( це я так образно, та він їде досить повільно км десь 60 але це не точно). Кондуктор під час поїздки підіймає з місця дівчину щоб посадити бабусю, проходить десь хвилин десять і та дівчина починає падати ( і сподобалося ж їй місце біля мене), я на рефлекторної рівні її ловлю, а в цей період моя хвора спина від її ваги робить характерний хруст.
Сказати, що ледь не сіла біля тієї дівчини це нічого не сказати.
Біль була така, що аж зірочки в очах з'явилися. Звісно дівчину посадили, а я то залишилася стояти да поки доїхала вже виходячи з автобусу ледь ногами шевелила від болю.
Вдома вже вкололи знеболючує і тільки на вечір я почала нормально ходити.
От вам і безкоштовні автобуси...

На цьому все
До зустрічі в наступних дописах

ДЯКУЮ ЗА ПІДКРИМКУ МОГО БЛОГУ

_{Posted using SteemPro}