ВИГОВОРИЛАСЬ

Привіт друзі!

Останнім часом небуло бажання, а точніше не було про що писати дописи. Рутина займає велику кількість часу та вже на вечір не вистачає сил щось скласти в слова. В голові одна думка як дійти з душу до ліжка.

З першого травня рахую дні в календарі. Повинна прийти відповідь в військомат та вже можливо весь цей цирк під назвою " добийся від держави" нарешті піде до кінця. Вчора читала допис від @olesia, яка молодець не розгубилася і поставила поважних фіф на місце та зрозуміла одну річ не потрібно церемониця з ними. Про пошту їхню потрібно писати окремий допис, а якщо коротко, то ці людоньки( скажу культурну бо так і хочеться їх назвати мразотами) зовсім працювати не хочуть, вони навмисно тягнуть резину з відправкою документів щоб затримати людям виплати. Кожного разу так і ріже язик спитати в них: " Ви що зі свого карману віддаєте? Як забрати годувальника з сім'ї так вам потрібно два підписа, а коли його не стало так ви зовсім не хочете працювати і зробити все необхідне."

Мабуть я себе трішки накручую, а може й ні. Я вже втомилася від боротьби з ними. Стільки всього вже пережила, та дізналася вже стільки, що мабуть сама б змогла там працювати. Стільки різних нюансів які терміново потрібно вирішити, а точніше пів України обдзвонити та об'їздити щоб добитися результату.
Ох і накіпіли в неме від всієї цієї ситуації.
Можливо хтось щось порадить, як можна скинути це все.
Та мабуть допоможе тільки завершення цієї справи і забути той довбаний війскомат, як страшний сон який забрав рідну людину.

Сьогодні день тюлень. Ми з дівчатами вирішили зробити собі невеличкий вихідний. Тільки от я не встояла перед величезним бажанням напекти пиріжків з зеленою цибулею та яйцем, зробила і останній час провела за переглядом серіалів в режимі релаксу.

ДЯКУЮ ВСІМ ЗА ПІДКРИМКУ