Я- бізнесЛеді!)
Вітаю шановна спільнота! 💙💛
@yetaras сьогодні написав допис https://steemit.com/ukraine-on-steem/@yetaras/robota-u-subotu-vidpochinok-v-nedilyu , в якому пише, що у них вилупились каченята. А мені це нагадало мою історію з ними. Зараз поділюсь.
Але одразу скажу, що тоді я ще не робила взагалі ніяких фоток, тож буду генеріровать за допомогою ШІ.
*Коли я залишила колишнього чоловіка та приїхала з дітьми в Харків, нам довелось довго жити на знімній квартирі. Цех, в якому я працювала закрився. Треба було щось думати, щоб вирватись з важкого становища.
І що придумала Женя?
А нічого іншого не могла придумать, як завести качок!😳😳😳
Так, так... качок-мулардів!
Начиталась інформації, підрахувала фінанси, кількість кормів, зняла будинок недостроєний з ділянкою. Ділянка була сильно зарослою диким виноградом.
Заказала ті корми, мені їх привезли куди сказала.
І я поїхала на центральний ринок за качками.
- Сколько вам, дєвушка?
-200 штук!
-😳...(пауза)Скільки?😳
-200!
-Руки покажи....
Я не зрозуміла що вона хоче, показую продавчині руки - кольця, манікюр.
-Ну, ну... Ти гарно подумала?
-Так, звичайно - кажу я!
Нагрузили вони мені тих жовтеньких комочків в ящики, допомогли довезти до їх дома.
Такі пухнасті, гарненькі, милі до затримання подиху, вони навіть пахли приємно!
І ось тут почалась моя праця з ними.
Треба було часто їх кормити, тому мені довелось жити в тому домі. Вода там була, та ніяких умов не було взагалі. Я купалась в тазіку, готувала собі їжу на плитці, яку колись купляла в надії на подорожі:)
Та мені подобалось навіть. Тепло, бо літо. Овочі я насадила теж. Магазин не далеко.
Та і я завжди можу поїхать до дочок, які жили на квартирі.
Коли були холодні ночі, я вутят загоняла в будинок. Підлогу там я застлала лінолеумом, який мені дали. Та вутятам було слизько, бо свої справи вони робили не чекаючі, коли знов на вулиці опиняться.
А придумала застілати коробками.
Та де мені набратись тих коробок на ТАКУ кількість пташенят?
Знайшла в секонді дуже дешеву постільну білизну, розірвала на куски, такі щоб мені було зручно.
І що?
І стала Женя прати ті пелюшки своїм каченятам 😳😳😳
Ну хто б до такого міг додуматись? Мабуть тільки @animal-shelter😍
Двіста штук моїх каченят виглядали майже тАК спочатку)
Та стали качечки підростати швидко. Літо, тепленько....
Двіста штук моїх каченят виглядали майже тАК спочатку)
До мене заїзжали мої дівчатка. З тієї пори в мене є чомусь тільки фото онучки, коли ми з нею вишню збирали. Так було мені весело, дивлячись як мала вимазюкалась тією вишнею. Животи аж боліли від сміху))))))))
Паслися згодом каченята в зарослях винограду та через деякий час у винограду листя не залишилось😜
Щоб вони там не позадушились, я його повирубала. Робота було непроста, скажу я вам...
Ну то все добре йшло в мене. Я їх годувала, вони росли. Та раптом одне каченятко стало кволим. Ходить за мною, до ніг тулиться. Я навіть ім'я йому дала - Фімка.
Та не змогла я його виходити як ні старалась. Загинув Фімка. Я за ним плакала та слізьми не вернешь.
Закопала...
На кінець треба було це 2-3 тижні покормити кукурудзею. Заказала. Привезли. Ну ок, супер!
Прийшла осінь.Настав час пускати качок під забой.
Бляха-муха...
А хто мені це буде робити? Я ж їх виростила-випестила- вигодувала-зберегла.
Та чи я зможу таке сама?
А хто?
Женю в руки взяла, топор загострила, підготувала місце для рубання і для того, щоб кров ретельно спускати. Ну жах та й годі, скажу я вам...
Не спала всю ніч і як зараз пам'ятаю відчуття ті.
Зранку встала, випила трохи коньяку. Походила із кута в кут. Та робити треба!
Пішла. Зробила справу на 3 штуки.
Закип'ятила воду. Стала патрати. Бачила як тО роблять тільки по інтернету.
Та там все у всіх так ладно, так добре.
А у мене не йде це діло. Хоч лусни не йде.
Боже ж мій милий! А в мене ще цілий загон цих качок.
І ось тут мене накрив істовий жах! - Якщо я в день по 3 качки буду патрати, то мені і двох місяців мало.
А вони ж продовжують їсти корм. Та ще йде холодна пора року.
Мля....😭😭😭
Дзвонить мені мама ввечері.
-Як справи, донечка?
А я ридаю...
-Та чому ж я така невдала? Та чому мені така доля? Та коли ж це скінчиться? Дура я дура...
І все в такому дусі, ну ви поняли:))
-Я вранці буду у тебе,- каже мама. І поклала слухавку. Нашто їй моє ниття слухати?
Дійсно, ранішнію електричкою мама приїхала.
Вона мала такий досвід в птицею, показала мені як добре патрати та обсмалювати.
Я рубала, годувала інших, годувала нас саміх теж.
Потім їхала на ринок та здавала там оптом по декілька штук.
Десь за 2,5 тижня ми з нею побороли мою бізнес-ідею.
А вона поборола мене і я зрозуміла, що в такій важкій справі одинокій жінці неможливо без помічників. Більш я такого не хочу!
А муларди як їжа дуже смачні)
Дякую якщо змогли дочитати. Скорочувала, як могла:)
Всього вам світлого, гарного і позитивного.
Тримаймось! 💙💛
Здрастуйте, мабуть, ви жінка, яка коня на скаку зупинить, у хату, що горить, увійде ... Я розумію, що складно бути сильною жінкою ... Тільки, тому що ТРЕБА ... вижити ... І ви змогли. Я відпочивала у чоловіка в селі, пам'ятаю, до мене прив'язалося одне каченя, голос був дзвінкий, красивий, я його навіть кликала Басик на честь Баскова)) Він бігав за мною, як собачка, ми з ним ходили в сад, він купався в кориті... його не заганяли, він був завжди поряд, де я...А потім я виїжджала, племінниця плакала, просила забрати Басика з собою...Говорила, що він як циркач...Що тепер вони не зможуть його зарізати? я не могла, потрібна була клітка чи сумка спеціальна, паспорт, на кордоні не пропустили б... Але я переконалася, що птахи теж, як і люди, можуть дружити і нудьгувати... Племінниці довелося віддати його сусідам, бо не могла інакше...
Дякую за допис! ,🙋😘💐
Здрастуй, Олю! Дякую за чудовий коментар!!!
Ти мені нагадала ще одну історію. Якось мій колишній просто взяв і купив маленького гусачка на ринку. Йшов додому п'яний і йому взбренділо таким чином малу дочку порадувать... Приніс в квартиру.
Ну що з хворої людини взяти?
Лягло це бідолажне гусеня знов на мої руки.
Йому було холодно і сумно, воно пищало за бігало та нами без кінця. Я придумала взяти кролічью шапку, вивернути м'яким внутрь - по типу гнізда. Він зігрівся, заснув.
Так прожив він у нас два тижні. Килим на підлозі звернула та по черзі витирали за ним. А діти в школі. А я на роботі..
В мене тоді ще й бабушка лежача була, до неї треба ходити.
Додзвонилась до села родичам, кажу:
-Рятуйте!!!
Дочка плаче:
-Мама, чому ти його не полюбила? Диви, який він гарненький. Що він тобі зробив?
Короче.. Мать - враг народів, батько - янгол!
Віддала гусеня.
Вздихнула...
Та дочка ще довго дулась на мене.
Отака історія:))
Хочу додати, що пісоя тих пелюшок я захворіла. І хвороба тримала мене 5 років. Орнітоз!
Мерзотна хвороба проявляється тільки в постійній температері десь 37,2 - 37,5. Відчуття наче тебе через м`ясорубку пропустили. Та ніяк не лікується орнітоз поки сам імуніткт не поборе його.
https://dp.cdc.gov.ua/news/ornitoz-symptomy-likuvannya-profilaktyka/
Бізнес вумен. Підведу підсумок - досвід жахливий. Особливо хвороба =((( ще й 5 років. Хоча рубати голови теж випробування для людини з сталевими нервами.
так, Наталі... то бу ще тОй досвід:( Хоч бізнесЛеді, хоч Бізнес вумен, та все одно не вийшло нічого толкового з мого "бізнесу". Стидоба да й тільки...
Жаль що така тяжка та емоційно потворна праця перетворилася в справжній жах :(((
Дуже. Але це мало якось вплинути й позитивно ? Принаймні я на це надіюсь. Тепер от знаєте що можете перевершити саму себе. Та й курку, якщо треба, того …
ох, Наталочко.. життя дає багато уроків та я навчилась робити висновки. Я дуже сподіваюсь на це, по країній мірі:))
До цієї історії в мене багато було важкого, тому ці каченята то таке... тьфу!
Грошей не зарабила, на які розраховувала. Вони тоді були вкрай потрібні, а я витратила на качок все, що накопила важкою працею по 14 годин. Ото да.. то був удар! Довелось знов важко працювати.
Ну то вже інша історія...
У вас тільки одне каченя загинуло під час вирощування? Дуже гарний показник. Бо у нас колись могло і 30% від усієї кількості загинути, це правда звичайні качки були не муларди і мускусні (у нас кажуть індокачки), якась хвороба їх підкошувала, вони ходили наче п'яні, у них буквально ноги запліталися і потім беркиць на землю - та й усе.
Мені багато хто казав, що мій результат, то щось надзвичайне: з 200 одне!
Та я читала, що вони дохнуть, тому і взяла 200:))
Та я їх тАк пестила, тАк ходила їх.. та ви шо!
То воно й не дивно, що вам потім важко було їх забивати, ще й таку кількість, це справді ... дуже важко.
Оце ідея!)) Варто тільки похвалити за завзятість 💪 А мочити тварин яких викормив та виростив справа дійсно нелегка і навіть ризикована для ментального здоров'я. Добре що все минулося)) Мене колись малим просили порося тримати коли ріжуть, це блін була сцена з фільму жахів 😅
Дякую, Андрію! Жінка коли несе вдповідальність за виживання своїх дітей та їх становлення в світі, здатна ще й не такі вчинки та витривалість. А мені треба було тО!
Я б до такого не додумалася))
А мене от угараздило))
Шикарна розповідь!!! Я читав і кайфував. Ось подібні історії і роблять це місце неперевершеним, де ще ось так спокійно можна прочитати подібний досвід. Дякую, що наважилаь поділитись!!!
Мені теж ця платформа приваблює цим - можна і цікаве у інших почитати, і своїм поділитись. Приємна атмосфера!
Рада, що тобі допис сподобався.
А то я читала, що ти про себе откровення тут писав, ну і я ризикнула:))
Молодець. Не знаю як ти а я після ось таких от емоційних розповідей ще більше загораюсь і хочетьсся "ще, ще, ще" 😅
Та в мене не знайдеться тАк багато емоційних розповідей)) Я ось вже видихаюсь, майже... Надалі хоч із пальця висасуй дописи.
Не хвилюйся. навіть коли не має якоїсь теми - просто почни писати і далі понесе... Я от коли пиши привітання - відразу включаюсь. Вже як рефлекс..