Я, нарешті, вдома!!! Де була?

Вітаю шановна спільнота! 💙💛 Привіт, дорогенькі! ;))
Фух, нарешті, ми вдома!
Чому ж я не писала так довго? Для мене цей час, коли я не робила дописи, дісно відчувся довгим.

А ось і причина - Це я з мамусею!

Коли минуло наше перебування в Англії і вже можна було вирушати додому, ми вирішили зарулити до Нідерландів, де зараз назавжди зупинились мої рідні - мама, сестра з чоловіком та племінниці.

Схожі ми з Мариною? Не дуже:) Щось загальне тільки від мами, як на мене...

Вільяма ледь вмовила на фото, чи забув мене і звикав деякий час, чи то мені так здалось..

А коли така чудова зустріч, яка продовжувалась 5 днів, то ні про які дописи я і не думала навіть.
Ми спілкувались, готували спільно їжу, пили вино, ходили гуляти, їздили по магазинах і розважались.
Сестра відпросилась на роботі на 2 дні і там з розумінням поставились до її прохання.
Час проминув швидко наче, а в насиченності він наче і довгим був. Хах..., час такий відносний завжди)

Вони зараз живуть в місті поряд з Амстердамом. Я вже писала вам про те, що в Куп'янську, де вони побудували собі двоповерховий будинок і їм доводилось постійно брати та віддавати кредити, щоб вести бізнес і вчити дітей. Життя було важким та вони були їм задоволені, хоча і хотіли мати спокійнішого життя, легше. Та такі думки у всіх людей, мабуть. Та то все минуло, бо війна забрала все, що нажили.
Тож зараз вони в передмісті Амстердаму - містечко Заандам.

Яке ж це чудове містечко! Яка гарна країна Нідерланди!
Заандам притягує багато туристів завжди. Там цікава архитектура - нема зовсім однакових будинків.

І знов півники порадували мене своєю присутністю;)

🤣 Це як моя молодша донька з її донькою вже багато років грають в гру - хто з них перший побачить жовту машину, тихенько бьє іншу, так і я всюди де, буваю бачу півників (чим вас вже не здивую), тільки нікого не ляскаю при цьому 🤣

Матусі в цій країні зробили безкоштовно операцію на відкритому серці - замінили клапан.
За що країні ми безмежно вдячні! 🙏🙏🙏

Мама розуміє, що тепер їй треба уважно слідкувати за своїм здоров'ям, то вона взяла собі за обов'язок двічі на день вигулювати Вільяма. Я взалюбки з ними теж ходила кілька разів.

Це звичайне перехрестя на дорозі між вуличками...

Трошки покажу вам будиночки цього містечка.

А ось тут в вітрині магазина повно старих швейних машинок - чи я прошла б повз без фото?

Ось так ми вигулювали цього Вільку та на площі я бачу пам'ятник. А сонце в очі і я розумію, що це задня його частина.
-Кому це пам'ятник?- питаю у мами.
-А я знаю... - каже вона - пам'тник та й пам'ятник.
-Ну цікаво ж, - кажу і починаю обходити його з іншого боку.
І тут мої очі розширилися до величезного розміру! На мене дивився...
Хто б ви думали?
Цар Петро Перший.
Отакої...
Та згадуємо одразу шкільні уроки історії, з якої нам відомо, що саме в Голландію Петро їздив навчатися доброму та мріяв навчити бородатих болотяних людей привчити до культури, науки та ставленню одного до одного.
Прорубав вікно до Європи, як кажуть.
Та де там?
Дикуни залишились дикунами та варварами, а Європа йде далі розвиваючись у всьому вишче переліченому і навіть більше того.
Петро1 вивчав там корабельну справу і працював теслею на місцевій судноверфі.

У Зандамі є музей "Будиночок Петра", в якому російський цар прожив всього тиждень, але ми не захотіли його бачити.

І бачите яка штука - одному царю інший цар спорудив пам'ятник і поставив його на чужій землі. Як вони завжди роблять - мітки свої чорні розставляють. А ще в цьому містечку багато іншого руського, його так і називають: Зандам: місто зелених будиночків та російських назв.

Це цілий ансамбль зелених будиночків, виконаних у аналогічному оригінальному стилі.
Ось, наприклад, частина фасаду будівлі вокзалу.

І це також. Як побачили цих двох китів, то вони мені здалися знаком, що на steemit в мене вийде-таки отримати хоч коли-небудь;))

А ще в цьому компленсі розташован готель - Zaandan Intel Hotels.
Ще будиночки поблизу - вони мені здавались такими казковими будиночками, атмосферними, позитивними і чистими енергетично. Сестра допомогала мені робити фото, бо мій телефон вже пора було чистити від фото)

Ще ми їздили в сусідній городок, де розташовані старі млини. Ми чудово провели час і там.
Я знайшла для вас фільм про ці два містечка. Він, правда, на російській, та назва саме правильна - Такой могла бы быть Россия))

Ми не їхали як туристи в Нідерланди, тому не ходили по музеях. Для нас було важливо провести час разом, важливе спілкування і доки один до одного.
Племінниця Маша купила зошит і попросила нас записати рецепти саме від руки, щоб залишилась така собі родинна книга рецептів.
Ми готували голубці по-закарпатські, підбивану пасулю, млинці. ці рецепти я і залишила в тому зошиті. Прикрасила написи добрими словами та розмальвками літер.

Біля будинків живуть і нічого та нікого не страшаться індоутки. Такі милі!))

Нас було 10-ро близьких людей весь цей час, тому можете уявити скільки було всього цікавого переговорено.
Я щаслива, що побачила своїх рідних.
Я рада, що вони всі влаштувались в цій надзвичайній країні.
І хоча з будинку, який вони зараз винаймають за 3 тисячи євро, бо їх багато, навесні треба буде з'їзджати, я маю надію на подальшу їх добру судьбу.

Тепер, коли я вже вдома, зможу писати частіше та спілкуватись з вами через ваші дописи.
Тож..далі буде!))