З днем народження, Микита 🎉

Якщо в дитсадку тобі не подобався віршик на якесь свято, то ти дуже спокійно ставив перед фактом - вам треба, ви і вчіть.
В твоєму першому класі другого вересня зранку, ти поставив нас перед фактом - якщо хтось поведе мене в школу, то будете самі вчитися. На хвилинку - на шляху до школи треба було переходити дві дороги і нам було дуже лячно. В цей день я проводжала тебе ховаючись за кустами і деревами. Пишалася, спостерігая здалеку, як ти дивився спочатку наліво, потім направо і лише тоді йшов. Дуже впевнено так йшов. Дорога додому давалася трошки важче. Спостерігаю з балкону - рюкзак, до ручки якого прив'язаний рукав піджака, тягнеться волоком десь позаду Микити. Заморився тягнути - почав його підбуцькувати. Згадав, що вже видно з балкону, відв'язав піджак і навіть рюкзак на плече закинув.
Коли покупці у нас питають щодо якості рюкзаків, то ми розказуємо про тебе. Кожного навчального року у тебе був новий рюкзак, який в жовтні на ничку від діда шив чоботар, в листопаді зашивав дід, грудень ти ходив з пакетиком. З канікул виходив з новим рюкзаком, який жодного разу не дожив до "останнього дзвоника". Жоден рюкзак не пережив весь навчальний рік, і це не залежало від виробника і якості тканини ☺️
Коли ти вирішив піти на навчання в технікум ( після того, як шкільні вчителя просили не відправляти тебе в десятий клас), то всі екзамени здавав сам, без усіляких "допоміг" з нашого боку і з першого разу вступив на "бюджет". То вже інша справа, що роззнайомився ти дуже швидко і всякі курсові тобі писали різні дівчатка. Ну то вже таке🤷
Завжди сміялися з Наталкою - ти жодного разу не отримав тринадцяту зарплату на виробництві - трошки щось не те і ти вже розрахувався і перейшов на інше місце. Зате ти завжди міг згуртувати і організувати будь - який колектив. Швидко виріс до бригадира і тебе поважали на роботі.
Взагалі ти з тих, що сиділи на задній парті, заважали вчителям вести уроки, а потім, в доленосних випадках брали на себе відповідальність за себе, свою сім'ю, свою країну.
На теперішній час ти повинен пам'ятати кожну хвилину, що 👇
Неправильно що - "все пагано, буде ще гірше, кінця війни не видно "
Правільно - "важко, може бути ще важче, але тримаємо стрій, всі війни закінчуються, перемагає найвпертіший ".
Молю бога, щоб курський період - це було найстрашніше в твоїй військовій кар'єрі. Молимося, щоб ця війна закінчилася найскоріше і всі хлопці цілими і неушкодженими повернулися додому, до рідних, до коханих, до діточок.
У українців не буває депресії, у нас інше. Журба - коли тобі зле і ти знаєш чому. Туга, коли тобі зле і ти знаєш без чого. Смуток, коли тобі зле, бо дощ, вечір, тобі ВЖЕ 34 і ти відчуваєш себе старим. Скрута - коли тобі зле, бо немає грошей. Бентега, коли тобі зле, але причини ти ще не придумав.
Так от хочу тобі побажати, щоб до тебе приходила лише бентега з придуманими проблемами і трошки смутку від того, що з кожним твоїм новим роком ти не молодієш, а твоя дитина дорослішає і мама старіє. Головне - жити! Жити тут і зараз. Дихати. Любити. У добре вірити. Погане забувати. Кожний із нас кожну хвилину робить свій вибір. Ти зробив головний вибір, тобі вже ніколи не буде соромно. Носи з собою турнікет, любов до близьких і довгу пам'ять. Опирайся навіть на дні найбільної в твоєму житті втоми. Живи!
Щасливих тобі років під мирним небом вільної України ❤️💛💙
Любимо тебе 🫶😘, твоя сім'я.