Книжковий транс, велопрогулянки та мрії про пікніки

Привіт всім.

Зранку прокинулась, а в мене всі сплять. Звичайно, було п’ять ранку. Я взяла книжку, вирішила почитати. Та така книжка попалася чудова! Дякую @inber. Не можу відірватися. Книжка тримає мене і не відпускає. Я розумію, що треба поробити домашні справи, поїхати до кошенят, потім пройтися з сином прогулятися, забігти до магазину. Звичайно це все зробила)).

Я встрягла у книжці. Мені давно не попадався такий ромком. Я не щвидко читаю, але вже на 200 сторінці. Маріана Запата «Стіна Віннінеґа і Я». Раніше я вважала, що до мене прийшов нечитун, і я все починала книжки і відкладала, або читаю вже три місяця та не дочитую.

Поки що я книжкою задоволена, по переду ще 400 сторінок)).

Все ж таки я виходила з цього книжкового трансу, так як син просив піти з ним на вулицю. Він мене вже два рази виводив, та ще підемо по воду, але вже тоді, коли стемніє. Ми так хочемо)).

Вчора ввечері син брав з собою велосипед. Йому не подобається, що я за ним не надто швидко йду. Тоді злазить з велосипеду і пропонує мені поїздити, а він за мною буде бігати. Тож вчора ми каталися обидва на вєліку.

Я люблю такатися на велосипеді. Мені б купити такий, щоб з корзиною. Я хочу туди щось покласти, наприклад воду, а не тягати рюкзак за спиною. Хочу далеко поїхати з сином і постелити покривало, бутерброди... В нас є гарні місяця і зовсім не далеко, за ставком.

На сьогодні все. Тож зараз смотаємося за водою, пройдемося і буду продовжувати читати книжку)).

===================================

І як завджи, по традиції вставляю в пост відео мого сина.