Спекотний понеділок. Турботи, радість і довгоочікуваний ноутбук.

Привіт всім.

Як завжди, зранку я прокидаюся перша. До мене прийшов мій рудий кіт Василь. Я його ніжно зву «Рижа Морда»)). Він починає тицяти в мене носом, а потім робить масаж. Хоч я і відвертаюсь від нього, але поки він свого не доб’ється, не зупиниться)). Він не просив їсти, він просто просить, щоб його погладили. Таким чином він здоровкається)). З Матросом, сіром котом, таке саме відбувається, але трішки по іншому)). Сьогодні прийшла перша Рижа Морда)).

Прокинулась в п’ять годин. Їду на кухню готувати собі чай, а потім їду на балкон, або просто сиджу на кухні і слухаю пташок. Люблю слухати тишу, коли ще всі сплять.

День обіцяв бути спекотнім, так воно й було. Пообіцяла синові, що сьогодні відвезу в село. Він був задоволений, він навіть не очікував такому швидкому результату від моїх обіцянок. Договорилися, що я його заберу у п’ятницю. Хочу спробувати потрапити до лікарки, щоб вона його подивилася. Направлення я вже собі оформила. Так як у тій частині району, де знаходяться сімейні лікарі, не було інтернету, оформлення з направленням затрималось, але може це навіть добре, тому що сьогодні понеділок, не люблю вирішувати питання в понеділок. Направлення прийшло у другій половині дня.

Поїхали до кошенят, перед цим заїхали до аптеки докупити ліки проти алергії та промивки носа для сина. Котики нас чекали. Ми їх всіх нагодували. Вони наче не були голодні. Мабуть їх зранку хтось кормив. Кошенятам розвели дитячу молочну суміш, але вже можна їм давати тверду їжу. Бачу, що гризуть ковбасу)).

Нарешті поїхали в село. Син не міг дочекатися)). На вулиці спека, хоча трішки було хмарок. Погода дала можливість нормально доїхати. Я не переношу спеку.

В селі ми були недовго. Занесли речі, розповіла що де лежить. Чоловік мені дав свій ноутбук, який колись купував у ломбарді, ще три роки тому, коли у нас об’явили евакуацію і запропонували поїхати в північну частину міста. Тим часом біля нашого району йшли бої з росіянами. Наші хлопці не пустили росіян в наш район. Тоді він в тій частині міста купив цей ноутбук. Він коштував 8 тис. гривен.

Я раділа ноутбуку!! Мій ноутбук взагалі вимовлявся працювати, і щоб мені написати пост, треба було виділяти більше часу, так як у мого ноутбука закінчилась оперативна пам’ять, і кожний крок, навіть просто натиснути клавішу, треба було чекати, коли він роздуплиться. Коротше, чоловіка розцілувала, стрибала від щастя)). У чоловіка зараз нові процесори… компресори…, ви мабуть про це читали. Я, як блондинка, в цьому не розбираюся. Я хочу щоб він синові зробив малий комп’ютер, щоб я в село знову не тягнула великий …( як він там зветься?) )) системник. Коротше, я блондинка, в моєму мозку це не затримується.)) Краще спитайте щось про автомобілі)). А син не хоче сидіти за іншим комп'ютером, хоче щоб я привезла йому його комп'ютер. От же...)) Сам син свій системник не підніме, то мені приходиться самій його тягати.

Приїхала додому, від спеки починає боліти голова. Я вирішила трішки відпочити, та так гарно відпочила, по проспала пів дня)). Ось тільки зараз відкрила ноутбук, щоб дав мені чоловік, загрузила свої допоміжні програмки і пишу вам допис)).

На сьогодні все, до завтра)).

===================================

І як завджи, по традиції вставляю в пост відео мого сина.