Гарний день в родинному колі

Привіт, друзі! Сьогодні ми з дружиною прокинулися пізно — по-перше, тому що погано спали вночі. Малий Максим хворіє: учора в нього була висока температура, висип у горлі, і взагалі він і здоровий погано спить — часто крутиться, плаче. А тут ще й температура… Дружина дала ліки, тож під ранок вона трохи спала, і нам обом вдалося хоч трохи виспатися.

Прокинулися ми аж близько дев’ятої, коли нас розбудила теща — дзвонила запитати, як онук. Наші старші діти ще вчора поїхали до неї, бо приїхав брат дружини і забрав їх. Сьогодні якраз планувалося родинне святкування — день народження шваґра та його доньки. Вони народилися з різницею в один день, тож зазвичай святкують разом.

До останнього ми не знали, чи поїдемо, бо ж Максим хворіє. Дружина попросила тітку, яка заїжджала до нас, купити тест на ангіну — я, чесно кажучи, навіть не знав, що такі існують. Але, виявляється, так. Вона зробила тест — і, на щастя, ангіни не виявилося. Якби була ангіна, то ми, звісно, залишилися б удома, бо такі речі краще не розносити. Найімовірніше, це вірусний тонзиліт.

Оскільки старші діти й так уже контактували з Максимом, а донька брата дружини теж хворіла на щось схоже, ми вирішили все ж поїхати. Максим почувався краще, і день минув добре: були всі разом, посмажили шашлик, поспілкувалися, діти гралися. Максим був чемний, грався зі старшими братом і сестрами — трохи розвантажив маму, бо вчора ввечері й сьогодні зранку він зовсім не злазив з її рук. Коли я намагався взяти його, щоб дружина перепочила, — він одразу плакав, кричав, виривався. Дружина, звісно, втомилася, але це нормально — усі діти, коли хворіють, найбільше тягнуться до мами.

Фотографій сьогодні небагато — тільки дві, які я зробив вранці, коли вийшов на терасу. Сонце вже піднялося високо й заливало вікна яскравим промінням. Хоч і не було так тепло, як виглядало, але день був напрочуд сонячний. Після кількох похмурих днів це здавалося справжнім подарунком.

Коли ми вже їхали на святкування до Яворова, сонце сховалося, небо затягнуло сірими хмарами, але дорогою ми ще встигли насолодитися чудовим осіннім лісом, через який проїжджали — у золотистих відтінках, які нагадали, що осінь зараз у самому розпалі.