Гучний ранок, гриби та футбол

Привіт, друзі! Ну що це за мода в орків — обстрілювати Львів саме тоді, коли я збираюся по гриби? Це вже вдруге цього грибного сезону: варто мені спланувати поїздку, як вони вночі атакують Львівщину ракетами й дронами. І, звісно, це зовсім не смішно, бо цієї ночі загинули люди — ціла сім’я просто у власному будинку, під час сну…

Коли я прочитав цю новину, то серйозно задумався: може, й справді варто під час таких атак спускатися в підвал чи хоча б кудись ховатися? Адже писали, що це була одна з наймасовіших атак на Львів від початку війни.

Прокинувся я, мабуть, близько п’ятої ранку від потужного вибуху. Потім почув гул — летіли «шахеди». Перевернувся на інший бік, почув ще кілька вибухів — і заснув. Чув як ППО працювало добре, вибухи, поки не заснув знову.

Вдома ми були вдвох із Даринкою: дружина із синами поїхала до Яворова в гості до мами. Я залишився, бо напередодні мав багато роботи — треба було покосити траву на подвір’ї. І коли вже пізніше прочитав про ту загиблу сім’ю, стало якось не по собі — черв’ячок сумління почав шкребти зсередини.

Орки гатили по Львову довго, майже до світанку. Коли я вже збирався на гриби, відбою ще не було. Перепитав знайомого, чи не передумав їхати — все-таки дощ падав. А він каже: «Ні, їду».

Виїхали ми пізно — десь біля дев’ятої. Зазвичай із іншим товаришем я вирушаю о третій ночі, але цього разу мій друг мав справи до 8:30. Поїхали недалеко від дому, спочатку в сосновий ліс біля кар’єру — там завжди є маслюки. До речі, звідти добре було видно стовп диму, що піднімався з місця влучання по індустріальному парку. Може, то була ракета, а може, й дрон — цієї ночі, якщо не помиляюся, по Львову випустили понад сотню дронів і більше двадцяти ракет (Я зараз говорю з пам’яті, тож якщо трохи помиляюся — не кидайтеся камінням 🙂). Але факт залишається фактом: руйнування є, загиблі є, і хочеться лише одного — щоб ті кляті вбивці просто повиздихали.

Та життя продовжується. Плани міняти не хотілося. Слава Богу, нас оминула біда, тож на гриби ми все ж поїхали й обійшли всі місця, які планували.

А далі на мене чекала інша частина недільного дня — футбольна. Маркіян тепер ходить на тренування з футболу, і тренер часто пропонує безкоштовні квитки на матчі «Шахтаря». Як відомо, після втрати Донецька клуб базується у Львові вже багато років і проводить домашні ігри на «Арені Львів» — стадіоні, який будували до Євро-2012.

І мушу сказати: матч був просто неймовірний! «Шахтар» грав із черкаським «ЛНЗ» (@cranium) — і, як не дивно, програв з рахунком 4:1! Можливо, просто недооцінив суперника, але «ЛНЗ» сьогодні виглядав дуже впевнено.

Я, правда, останнім часом футболом не дуже захоплююсь, та цього разу навіть мені було цікаво. Було холодно, але ми вдягнулися тепло. Перед матчем ще сходили з дітьми в «МакДональдз» — для них це, мабуть, було цікавіше, ніж сам футбол 😄 Але вони чемно висиділи весь матч, і після гри ми поїхали додому.

От така видалася неділя — з тривогою, грибами, футболом і вдячністю за те, що ми живі.