Хроніки задушливого понеділка

Привіт, друзі! Сьогодні був важкий день. Перше — з самого ранку довелося трохи пометушитися, тому що до шваґра (будинку батьків, сестри - потрібне підкреслити) приїхали майстри, щоб змонтувати опалубку, пов'язати арматуру і залити бетоном перекриття під вану. Треба було наглянути за ними і ввести в курс справи: як вони розпочнуть роботу, допомогти їм, показати, що до чого. Бо шваґро поїхав по роботі в інше місто і не міг бути присутній — він попросив мене ввести їх у курс справи та допомагати, як буде потреба. І потреба була, бо не було багатьох речей: зокрема дюбелів, шурупів, цвяхів, монтажної піни. Треба було запінити отвори — бо в палубці, там де стики, не повністю перекривалися, лишалися щілини, а щоб не витікав бетон, їх треба було запінити.

Дещо було вдома — саморізи, здається, батько знайшов цвяхи, а дещо — того не було, довелося поїхати й купити. Так цілий день у мене виникали питання. Трохи там працював, трохи в себе, за комп’ютером — наскільки це мені дозволяло сьогоднішнє «кураторство». І вагонку підшивав. А ввечері пішов рубати дрова.

І хочу сказати: що в кімнаті на другому поверсі, що надворі — було дуже душно. Стояла дуже душна, задушлива, спекотна погода - не те, що вчора. Бракувало повітря. Я був наче риба у воді — хапав повітря ротом, і все одно бракувало. Піт стікав по мені прямими струмками.

А ще день закінчився взагалі халепою: десь сокира зіскочила з дрова і цюкнула мені по великому пальцю на лівій руці. Я спочатку перелякався — ну, різні випадки бувають. Але зняв рукавицю (бо я працював у рукавицях) — дивлюсь: просто удар пішов навскоси й зняв мені ледь не всю шкіру з суглоба великого пальця.

Тож я скоро пішов додому — покликав дружину, щоб допомогла мені. Вона швидко продезінфікувала палець і перев’язала бинтом.
Така в мене маленька халепа. З пальцем усе нормально — він рухається, але цілий вечір, уже як повернувся додому, болить і пече. Час від часу, звичайно, накочуються різні хвилі: інколи взагалі не відчуваю болю, інколи сильний, але загалом неприємно.

І перед тим як написати, що я йду спати (бо потрібно виспатися, відновити сили — а сон узагалі лікує), хотів би ще пояснити щодо першої фотографії. Там, де Міка лежить у пакеті з одягом — то в тій кімнаті, де я працював, лежить ще старий одяг у коробках і пакетах. От вона й залізла в один із пакетів і згорнулася клубочком у всій своїй довжині в пакеті. І це виглядало дуже цікаво — я її сфотографував.

Тепер справді йду спати. На добраніч! 😊