Справжній літній день

Привіт, друзі! Ще день — і вже формально можна сказати, що половина літа пройшла. І от виходить така штука: літо минає, а я ще й в озері не купався. Коли я був малим, це було б для мене немислимо — можливість покупатися десь в озері! Ну, річки в нас не було, але було озеро, точніше калабаня, де ми кожен день майже плескалися дітлахами. То ж літо в мене в першу чергу асоціювалося з озером, а потім вже з ягодами чи з сіном — ми завжди в селі косили сіно, сушили і все решта, багато з ним роботи було, а ще з відсутністю навчання в школі, тобто канікулами. Хоча канікули — це ж, по суті, були дії, що ти робиш, маєш можливість робити в цей час. А для мене це було, як я казав, в першу чергу купатися!

У старшому віці це вже стало не так актуально. У в тій калабані неподалік вже не цікаво було купатися — бо по факту, там, де ми дітьми завжди сиділи в озері, була справжня калабаня. Зараз воно вже й взагалі засохло. А от в сусідньому селі було глибоке озеро, точніше це — це піщаний кар’єр, і він завжди був діючим. Купатися там, звісно, було заборонено, але на це завжди дивилися крізь пальці. Хоч час від часу хтось і тонув — бо там дуже глибоко — і тому заходи безпеки посилювалися. Але ми все ж таки туди приїжджали, коли я став старшим, коли була компанія. Пішки туди далеченько, хоч і сусіднє село. Свого транспорту в мене не було, то я або маршруткою, або з кимось, хто мав авто.

Але якось так склалося, що я вже давно не був на цьому кар’єрі. Навіть не знав донедавна, які там зараз справи — чи працює він, чи ні. А недавно друг мені сказав, що по факту кар’єр таки працює, але вже не як кар’єр, а як озеро для відпочинку. Там усе почали впорядковувати: поставили біотуалети на кожному кроці, смітники, з’явилися окремі зони, точки, де продаються якісь смаколики — тобто це вже повноцінна зона відпочинку.

Ми з дружиною вирішили сьогодні з’їздити туди на розвідку. Заодно покатися на велосипедах, бо вони в нас є саме для цього. А діти... Даринка — сьогодні останній день її кінного табору, тож її не було вдома. Маркіян залишився в бабусі (дружининої мами), а Максима ми залишили моїй мамі, щоб вона за ним наглянула. А ми з дружиною здійснили собі невеличку поїздку на велосипедах і заодно перевірили — як воно там, чи справді озеро працює, чи кар’єр досі діє. Щоб не з чужих слів, а самим глянути.

І ми були приємно вражені. Озеро — а точніше, там є три окремі водойми — почали облаштовувати. Воно виглядає зовсім по-іншому, хоча в розташуванні нічого не змінилося. Але, як я вже казав — смітники є, туалети є, точки продажу з’явилися. І найголовніше — побільшало розваг.

Як тільки ми з дружиною під’їхали, то побачили, що там вже є люди: катаються на «банані», з’явилися сапи, їх можна взяти напрокат, також водяні скутери. Хоч нам це не надто цікаво — ми сьогодні просто хотіли перевірити, як там усе виглядає.

І, власне, можна було абсолютно безкоштовно туди пройти чи проїхати на велосипедах. Вхід платний був тільки для автомобілів — здається, 150 грн за авто. З людини, мабуть, ні — це було б занадто дорого.

Місця там дуже багато — ще не все було повністю забите людьми, хоч їх було справді багато. Ми собі знайшли тихе місце, розстелили покривало і годинку покупалися. Потім повернулися назад, бо дорога займала з півгодини в один бік — тобто година дороги. А малого ми надовго не залишали, бо він сьогодні був досить збуджений.

Отже, обстановку ми розвідали: озеро близько, озеро чисте — точніше, озера, бо їх кілька — і гарні. Хоч кар’єр досі функціонує, бо ми бачили величезну гору намивного піску. Але він перемістився далі, мабуть, зону відпочинку розділили з промисловою частиною. Все виглядає офіційно. Бо коли це було нелегально — не було ні розваг, ні зручностей. А тепер усе є.

Тож приємно, що близько є місце, куди можна поїхати поплавати в спеку.

А коли ми їхали назад, то ще купили кавуна. Зазвичай ми купуємо кавуни наприкінці липня або в серпні. Але ми заїхали в магазин по морозиво, побачили розрізаний кавун — виглядав добре — і вирішили купити половинку. Ціна — 32 грн. Це, мабуть, не надто дорого, бо торік найдешевші кавуни у Львові були по 18 грн. Потім по 20–25 грн — тобто в межах сезону. Тож я гадаю, що цього року дешевше вже не буде. Половинка важила 4 кг. І хочу сказати — структура, запах, усе було чудове. Єдине — трохи не такий солодкий, як міг би бути. Але це не суттєвий мінус.

Тож сьогодні в нас був по-справжньому літній день: купання в озері і ласування першим кавуном цього сезону. І певне розвантаження від батьківських обов'язків на кілька годин 🤪.