Випогодилося

Привіт, друзі! Сьогодні ранок розпочався з сильного дощу, хоча прогноз погоди не обіцяв серйозних опадів — лише мінімальні. Тим більше, прогнозували, що половина дня буде сонячною, а після обіду — взагалі майже ідеальна погода: помірне сонечко, легенький вітерець. Але зранку так не здавалося, бо дощ був досить сильний, і виглядало, ніби затягнеться надовго.

Тож я подумав, що знову працюватиму цілий день у будинку — займуся кімнатою на другому поверсі , де прибиватиму кутики для вагонки, щоб замаскувати всі щілини. Але зрештою розпогодилося, і я вирішив це відкласти. Бо ж мені минулого тижня привезли дрова, які я два останні вечори по годині рубав. Але цього замало.

Дрова мають сохнути — якщо їх не порубати, то, по-перше, колоди пересохнуть і потім важко буде їх рубати, а по-друге, сохнутимуть повільніше. А якщо порубати, занести й поскладати в спеціальне місце — під балконом, з південної сторони будинку — то висохнуть набагато швидше. Тож я й зайнявся саме цим.

А власне до курчаток я добрався пізніше в тексті допису))). Квочка з курчатами — сфотографував їх, коли я ходив до мами. Там зараз триває будівництво, сьогодні майстри домуровували прибудову, і я хотів подивитися, на якому етапі роботи. Ну і помітив, що квочка сидить під кліткою, а на неї вилізло курчатко — досить цікавий кадр. Я зробив одне фото, а потім ще одне, на всяк випадок.

А була ще одна робота, яку я не планував на сьогодні. Я вже кілька днів придивлявся до того, що колорадських жуків на картоплі стає дедалі більше, і вагався: залишити все як є, чи все ж таки провести ще одну обробку інсектицидом.

А сьогодні побачив, що сусідка теж кропить картоплю від жуків. І в неї картопля старіша за нашу, тобто швидше дозріває. Вона сказала, що вирішила кропити, бо боїться, що жуки з’їдять усе, що залишилось, за той тиждень-два росту, який ще залишився.

Тож увечері я знову пішов подивитися, що там у нас — зайшов у середину поля, подивився уважно і побачив, що жуків справді дуже багато. Тож вирішив провести ще одну обробку. Цього разу — точно останню, бо я вже чотири рази кропив. Досить. Але справді шкода: стільки догляду, а якщо ще й цього року картопля не вродить — буде дуже прикро.