Яблучний Спас і не тільки

Привіт, друзі! Сьогодні погода знову зробила, як то кажуть, різкий поворот — і вчорашня спека перетворилася на позавчорашню не надто теплу погоду. А ще пів дня падали дощі, сиро, не вище 20° тепла, ну, може, 21° — від сили (якщо це можна відчути, звичайно).

А сьогодні Яблучного Спаса. Це свято добре знають багато людей. Можливо, не так добре, як Різдво чи Великдень, але все ж таки багато хто його святкує і знає, що в цей день освячують дари поля та саду — ну, в основному яблука. Бо це ж, як-не-як, Яблучний Спас. І з назви зрозуміло, що саме є основним. Але кладуть у кошики і груші, і сливи, і якісь інші фрукти, хоча дехто, бачу, і помідори кладе. Я гадаю, це не так важливо.

Так сталося, що сьогодні, в цю похмуру погоду, коли падав дощ, у нас був час, щоби піти до церкви з дружиною і донькою (та ще й з молодшим сином). Старший учора залишився в бабусі в Яворові, тож сьогодні з нами (що логічно) не ходив. І ці освячені фрукти, після служби, прийнято з'їдати. І хочу сказати, що на першому фото, де в кошичку лежать фрукти, вже бракує кількох штук аличі — тому що я ще не встиг зробити фото, як Даринка вже почала її їсти.😄 В принципі, це не заборонено, не обов’язково тримати ці фрукти аж до приходу додому. Просто хочу, щоб ви знали, що кошик був повнішим :)

У другій половині дня дощ перестав падати — і саме тоді, коли мені потрібно було ввечері піти з Максимом погуляти, щоб дружина могла спокійно вийти з дому на здибанку з коліжанками. То погода в цьому нам посприяла. Я ще мав зайти по свого племінника, щоб завести його на заняття з футболу — бо його тато ще не приїхав з роботи, а мама не встигала. І тут я побачив, що на столі, на такому господарському столику надворі, вже й гриби. Очевидно, батько повернувся з лісу — з маслюками і червоноголовцями.

Я вирішив піти і теж поглянути чи є маслюки у сосняку з Максимом у візочку. Зрештою, я так і зробив. Хоча знайшов кілька старих маслюків — молодих не було. Тож я все ще цього року не знайшов ту кількість грибів, яка б мене задовільнила. І, чесно кажучи, іноді вже просто змучуєшся від тих дописів у соцмережах, де люди діляться своїми здобутками. Я є тільки в одній грибній спільноті у фейсбуці, але останнім часом сама ця соцмережа якось поламалася: ті сторінки, на які я не підписаний (але, мабуть, вони відкриті й мають багато вподобайок), — постійно мені показує. Загалом… Наприклад, дописи про те, як люди успішно збирають гриби, мене вже трохи дістали. Бо сам я ще нічого не знайшов. А часу немає, та й довкола дому нічого толком не росте.
Тож така от халепа.

Увечері ще сестра принесла дітям кукурудзу. Купила її в магазині: кукурудза по 25 грн — це вже дешевше, бо раніше була по 30. Каже: «Я їм краще кукурудзи куплю, ніж морозива». Ну, тут є якась логіка :)
А хочу сказати, що дітям морозиво таки купив я, зокрема й племіннику — тож він сьогодні точно без морозива не залишився. 😁

А ще ввечері, перед заходом сонця, встиг обірвати малину — багато дозріло, грубої й крупної, червоної. Потім діти ввечері їли її зі сметаною і з цукром — смакота ж!

Ось такий ссвятковий день загалом. Бо ж свято все-таки. Тож нічого фізичного, ніякої фізичної роботи я сьогодні не робив. А вже завтра візьмуся знову за прибивання вагонки. Сподіваюся, що мене нічого не відволіче.

Дякую, що прочитали! На добраніч, спокійної та мирної ночі 🌙