Коли наші руки майже торкнулися

Іноді кохання знаходиться не в словах, а в тихому просторі між ними. «Коли наші руки майже торкнулися» – це вірш про швидкоплинну мить близькості, яка ніколи не стала більшою, але все ще залишається в пам'яті як щось незабутнє.

Коли наші руки майже торкнулися
Натовп був поруч, але час зупинився,
ніжна тиша, таємне трепет.
Твоя рука була близько, за подих,
ніч стала м'якою, світ став сірим.

Тремтяча тиша наповнила повітря,
крихка мить висіла там.
Я мало не заговорила, але слова були сором'язливими,
вони сховалися, як зірки за небом.

І хоча наші руки не перепліталися,
спогад все ще відчувається як мій.
Швидкоплинна іскра, ніжне полум'я,
яке тихо шепотіло, кликало твоє ім'я.

💕
Чи переживали ви коли-небудь мить, яка зовні здавалась маленькою, але залишила тривалу іскру всередині вас? Я хотіла б почути ваші думки чи подібні історії в коментарях.