• Топ-фільм: Жити чудовиськом чи померти людиною? 🎬

Привіт всім 🖐️

За останній час я передивився досить багато фільмів за участю Лео Ді Капріо і це було не зовсім умисно, адже вони самі потрапляли мені на очі, а я просто не міг втриматися, щоб не переглянути ці стрічки ще раз 😅 Серед них:

🎬 «Упіймай мене, якщо зможеш» (2002)
🎬 «Авіатор» (2004)
🎬 «Острів проклятих»
🎬 «Джанґо вільний» (2012)
🎬 «Легенда Г'ю Гласса» (2015)
🎬 «Одного разу в Голлівуді» (2019)

Кожен з них це окремий шедевр кіно. Про деякі я вже навіть встиг написати (як от про Джанґо), але й інші також заслуговують трохи уваги 😏 Я просто обожнюю (!) «Одного разу в Голлівуді» від Тарантіно, але сьогодні мій вибір припав на більш моторошний фільм - культовий психологічний трилер «Острів Проклятих» від режисера Мартіна Скорсезе, заснованого на однойменному романі Денніса Лігейна 2003 року.

Знаю, що більшість з вас, скоріш за все, бачили цей мувік, та все ж коротеньке нагадаю про сюжет.

1954 рік, США. Федеральний маршал Тедді Деніелс разом з напарником Чаком вирушають на сірий, моторошний острів Шаттер, де знаходиться дурка для особливо вшкварених в голову злодюг.
Місія маршалів - провести розслідування та з'ясувати куди зникла одна з пацієнток закладу Рейчел Соландо, яка ніби розчинилася у повітрі...

Атмосфера на острові, яку хоч ножем ріж, ще більше ускладнює та розмиває сприйняття реальності у нашого головного героя, який і без того страждає через страшні спогади про війну і не тільки...

Сюжет тут справді закручений, а місцями реальність та глюки Тедді змішуються в одну картинку і ти не розумієш чому вірити 🧐
Це не просто моторошний детектив, а глибока історія про травми, провину та самообман, який, іноді, рятує від падіння у бездонне чорне провалля власного Я...

Знаю, що Скорсезе надихався класикою 1940-х і 1950-х років перед зйомками фільму, щоб намацати та передати ту саму атмосферу психологічної напруги... І йому це вдалося на п'ятірку!
До речі, багато сцен знімали в реальних локаціях, як от на острові Педдок ((Массачусетс), де дійсно знаходилася покинута психіатрична лікарня.

Фільм був четвертою спільною роботою Скорсезе і Дікапріо після фільмів "Банди Нью-Йорка", "Авіатор" та "Відступники". І цього разу вони теж чудово зпрацювалися та показали справжній клас!
Кажуть, ДіКапріо настільки занурився в роль Тедді, що психологічно важкий образ героя ще довго не відпускав його навіть після завершення зйомок.

Варто відмітити і музичний супровід стрічки, який підсилює відчуття тривоги та невизначеності, що є важливою деталлю для сюжету.

Крім того, у фільмі дуже багато прихованих деталей, які по-справжньому (!) розкривають природу сюжету та ілюзорність відображених подій... Проблема лише в тому, що одного перегляду часто недостатньо для розуміння цього фільму та виявлення всіх прихованих символів та підказок. Комусь це може не сподобатися, але саме багатошаровість і зробила його культовим та одним з найкращих у жанрі.

Що ж, на цьому буду завершувати. Дякую що забігли і до наступного вівторка, кіномани 😏🖐️

Чудового дня всім 🍀