День будинку та куровлаштування

Подивилася в свій гаманець… виглядає вже трохи краще, але все одне якось сумно. Так я пʼятого дельфіна буду ловити до 2030 року… Та й собаксам на смаколики явно не вистачить, лише на затикання дірок в бюджеті.

Вчора сил займатися піччю не вистачило, грілася собаксами. Благо їх багато, тож шансів замерзнути у мене нема. А враховуючи, що всі вони хочуть спати ближче до мами, то навіть при загальній прохолоді в кімнаті, я весь час норовила висунути з-під ковдри різні частини тіла, бо було скоріше жарко.

Попри те, що планувала сього працювати, вже зранку зрозуміла, що нічого не вийде. Нібито і гарно спала, і прокинулася сама, але вже за годину мене почало вирубати. Щоб не втрачати день, вирішила зробити щось. Трохи розгрібали з собаксами в одній з кімнат, потім дістала мийку і помила двір, бо там вже треш.

А от потім у мене був справжній стрес. Поки я займалася двором, цей термінатор Пор-Тос вкрав зі стола скляну! банку із собачим паштетом. Не знаю як, але він її відкрив. І це було б нічого, але він якось відколов кусок скла. Ох, народ…. Я поки цей кусок шукала, ледь дахом не поїхала. Думала - проковтнув! У мене вже перед очами почали зʼявлятися картинки, як ми терміново оперуємо Пор-Тоса з внутрішньою кровотечею! Це ж скло! Його так просто не побачиш! Але, на щастя, знайшла те, що шукала. Приклала до банки - все збіглося. Можна видихнути.

Потім наколола собі трохи дрів, щоб зігріти будинок. Ні, не сокирою, у мене є дровокол. Сокира це так, для душі 😉

А от з курками справжня трагедія. Лише вчора перевіряла Грей. А сьогодні дивлюся - ходить розгублена по двору… Подивилася - від яєць шкорлупки… Зрозуміти де курчата було неважко, достатньо подивитися на задоволеного кота Жак-Жана. Гречку шкода… Звичайно, це мій прокол. Хоча я цих курчат не дуже й хотіла, але і такого результату я теж не хотіла.

Щоб уникнути повторення, облаштувала для Зефірки місце в літньому будиночку і перенесла її разом з гніздом. Не найкращий варіант звичайно… Ну кине гніздо, значить кине…

Потім побігла до салону фарбуватися. Ох і не люблю я все це, але ж робота зобовʼязує.

Робочий настрій так і не повернувся. Доведеться наздоганяти завтра. І тут у мене вже без варіантів, бо в понеділок редактор має переглянути і журнал іде в друк. Не люблю, коли все ось так, «у свинячий голос», але і цей день відпочинку мені вже вкрай потрібен.