Морально готуюся до завтрашнього дня

Ага, ось купила стратегічний запас плюшек 😂

А серйозно? Серйозно, якщо я переживу завтрашній день, то це буде диво. Сподіваюся, що мені пощастить. Бо зранку я їду на СТО до Ірпеня. Ага, на самому акумуляторі. Чи доїду - от то квест! Але варіантів нажаль просто не залишилося. В нашому Гадюкіно простіше спіймати Лох-Несське чудивисьио, ніж автоелектрика. Тож як буде так буде. Теоретично шанс є. А практично… головне не заглохнути на залізничному переїзді, а решту я якось переживу.

Тож завтра чекайте на море емоцій. Якщо, звичайно, у мене залишаться сили, щоб ними ділитися.

Сьогодні купа часу пішла на візит до перукаря. Ну а що робити. Моя робота перестає бути дистанційною, тож треба мати якийсь вигляд. А з моєю структурою волосся єдиний шанс на прийнятний вид - це кератин. Тож довелося вчергове пережити цю їдку вонючу субстанцію, але тепер принаймні два-три місяця можна не паритися з укладкою - волосся буде рівним навіть якщо я помию голову і лягу спати. Для мене це дійсно критично, бо воно у мене ну дуже неслухняне.

В салоні сьогодні нікого. Ну точніше ми з майстром вдвох. Всі інші поїхали відпочивати. Подумалося, що ми живемо в часи якихось пекельних контрастів. Хтось воює, хтось вивозить з зони бойових дій людей і тварин, а хтось на море. Це не осуд, це просто констатація. Дівчата дійсно працювали без вихідних і свят, а значить сплачували податки і хоч якось підтримували нашу економіку. Та я і сама мішки з кормами таскаю…. з манікюром. Хто його вже знає, як воно правильно. Хочеться, щоб все це скоріше припинилося. Але в жодному разі не так, як хоче русня. Ну що ж… завтра подивимось