Скільки героїзму в героїзмі?

Дуже літня пані, як зʼясувалася - моя сусідка. Кілька днів тому бачила її, коли вона впала біля магазину. Я як раз стояла курила з хазяйкою. Намагалися умовити її, що я відвезла до лікарні - відповідь одна «я сама колишній медик, я сама впораюся».

Ви, питаю, часто падаєте? Так, часто. Ну тобто є якись процеси, які треба виявити і, якщо можливо, пригальмувати. Треба обстежитися. Ні, не слухає.

Сьогодні знов стоїмо куримо. Їде. Зібралася до центру. Хитає її помітно. Спробували відмовити іти. Ніт, їй треба і от саме сьогодні. Сідайте, кажу, в машину, я довезу. Довезла. Взяла з неї слово, що якщо буде погано почуватися, набере мене і я за нею приїду. На щастя - набрала. Поки їхали, розповідає, що їй здається, що почалися якись порушення мови. Знов починаю говорити, що треба обстежитися, відповідь та сама - ні, я сама.

Ця пані - далеко не виключення. Нещодавно мала подібну ситуацію з приятелькою. Приїхали на нову пошту за кормом. Вона, не чекаючи, хопає ці 25 кг і тягне до машини. Що ти, кажу, робиш?! І знов те саме «я звикла, я сама».

Я власно до чого все це веду. Може це буде трохи грубо, але це правда. Бо весь цей героїзм, коли ми не звертаємось за допомогою, не ідемо до лікаря, пишаємося тим, що ми такі самостійні і незалежні, - нічого гарного насправді у цьому немає. І не тому, що це може скінчитися погано для нас самих. Погано буде всім. І насамперед тим, кого ми нібито не хочемо напружувати. Бо схопивши внаслідок свого геройства інфаркт чи інсульт, такий герой створить великі проблеми насамперед для своїх близьких. Ну звичайно якщо їм не байдуже (а більшості все ж таки не байдуже). Це вони будуть потім бігати з торбочками до лікарні, а потім обслуговувати героя.

Безумовно, лайно трапляється. Навіть коли слідкуєш за собою і власним здоровʼям. Але ось такі відкриті провокації проблем - це не серйозно. І не по дорослому. На мою думку, це насамперед прояв гордині, а нічого доброго у цьому немає. Берегти себе - це нормально. Звертатися за допомогою - це нормально. І це - теж турбота про близьких. Бо наші проблеми зрештою ляжуть на їхні плечі. До речі чоловіків це теж стосується, бо вони не люблять турбуватися про власне здоровʼя ще більше, ніж жінки.

У захист всіх, хто так робить, скажу, що мене саму від проявів героїзЬму рятує наявність собакс. Бо я чудово розумію, що якщо зі мною щось трапиться, все це опиниться на плечах моєї подруги, якій і так не солодко зараз. Тому я кувалдою-то розмахую, але дуже обережно і виключно для власного задоволення 😉

Бережіть себе і памʼятайте - до себе треба ставитися лагідно