В гостях у Бабайки і Васі
Друзяки моїх собакс – Бабайка і Василиса. Бабаїка – китайська чубата. Одна з самих класних собакс, яких я знаю. Звичайно я б хотіла мати таку, але в моїх умовах це абсолютно нереально. Ці собакси абсолютно лисі і мають дуже ніжну шкіру. Зимою треба слідкувати, щоб вони не змерзли, літом - щоб не обгоріли. Ну і далі по списку - щоб не подряпалися, щоб шкіра не пересихала, щоб не було алергії. Ну куди таку ніжну панянку в наш безлад?
Друга собакса – чихуйня Василиса. Василину я знаю можна сказати з народження, бо їздила з подругою забирати її від заводчиків. Вона дуже маленька навіть порівняно з Бабайкою, але як у будь-якої чихуйні у неї абсолютно відсутній інстинкт самозбереження і вона чесно вважає себе мінімум алабаєм.
Коли я приходжу зустрічають мене по-різному. Бубуйка радіє і тут же приносить мені мʼячи, щоб я з нею гралася. Вася ховається і видає мені порції лаю. Зараз літо і обидві собакси гуляють на підвіконні, створюючи розвагу для всього затишного ірпіньського дворику.
Завжди мене дивуть такі маленькі лисі тваринки, хоч собачки, хоч коти. Не звикну ніяк навіть до вигляду, а хтось заводить їх у себе, турбується про таких ніжнятин)
Ой, я обожнюю лисиків. Нажаль в моїх умовах це unreal