В очікуванні чарівного пенделю

От не вмію я бути стабільно продуктивною. Взагалі не сприймаю всі ці сучасні тренди про ефективність, дисципліну і таке інше. Ні, без питань, якщо мені за це заплатять, я можу довго і обґрунтовано розповідати про це з трибуни. На чому власно і заробляють кручі, деякі психологи ( тут додам, шо у мене в дипломі про першу вищу освіту теж гарними літрами написано «психологія» 😂) і вся ця псевдонаучна братія із серії «освіта за півроку на курсах невідомо кого. Але насправді я точно знаю, що коли у тебе гормональній фон стрибає як це кролеченя в полі, то це все бла-бла-бла. Якщо я до цього три дні тут куролесила, писала, щось штукатурила, за кормами їздила і таке інше, то неодмінно настав день ганчірочки. Ну або мішка з картоплею. Диво що я взагалі змінила себе встати.

Проте все вийшло не так погано, як здавалося. Перший чарівний пендель я отримала від редактора першого журналу, який в притаманній йому ввічливій і позитивній манері…шо не залишає простору для маневру у вигляді заперечень 😂 просто нагадав,, що чекає на матеріал до першого серпня.

З другим дедлайном ще позитивніше, бо він був вчора 😁 Але тут я заздалегідь домовилась на понеділок типа, ну яка різниця, попереду вікенд, так я краще ще попрацюю.

І хоча я не думала, що сьогодні у мене щось вийде, до пʼятої вечора виявилося, що я маю десь 80% гарного тексту і, якщо завтра буде так само, то завтра я її і завершу. І тоді у мене буде у неділю вихідній і до першого я цілком встигаю зробити все для другого журналу.

А взагалі творча робота вона непередбачувана. Ти думаєш, що нічого не вийде, а ось вже маєш результат. Або навпаки. Починаєш працювати вся така на підйомі, а Муза типа «ну все, я пішла» … і ти вже просто тупиш у чистий лист.

Собакси може і хотіли б мені допомогти, але у них лапки 😂 Дякую, що хоч просто сплять і дають мені працювати