Вихід з зони комфорту. День 8

Ну до, так чи інакше, а я доповзла до другого тижня мого сумнівного експерименту 😁 І зі мною навіть нічого не трапилося. Поступово стає простіше засинати ввечері і прокидатися зранку. І тіло і психіка явно задоволені цим а змінами, от тільки плечо болить аЦЦкі, але це я мабуть знов десь застудила. Але в цілому у мене просто не вистачає сил навіть на більш-менш нормальний приступ паніки скажімо з приводу відсутності грошей чи чогось ще такого 😂 Все, чого я хочу, коли повертаюся додому, це спати. Але сподіваюся, що це тимчасовий період і згодом у мене буде вистачати сил на дім, собакс і творчість, ну або щось ще приємне.

Як я вже казала, їзда зранку це дійсно задоволення. Щоправда радіо у мене в машині не працює. Але в майбутньому я все одне планую витрачати цей час на якись мовні курси або навчальні програми. Тож зараз шукаю потрібний для цього девайс.

Собакси зранку це пряма провокація і спроба примусити мене залишитись вдома. Ну от ви уявляєте, як воно - вставати з ліжка о е ранку, коли ти бачиш ось такий релакс 😂

А це у нас перерва на каву. Ну не весь же час працювати! Потроху обживаюся. Сходила з колегами до їдальні (типа, спробувати), потім попили каву там же в кафешці. Все тут, на території. В принципі зручно і дуже цивілізовано. Хоча воно і сім років тому було норм.

Але є і складнощі. От Жулька у мене щось прихворіла. А наша вет лише сьогодні, а потім перерва. Довелося уходити з роботи раніше. Проте треба сказати, що доля майже завжди дарувала мені нормальних начальників і гарні колективи. Тож я без проблем поїхала раніше.

Хто створив проблему, то це та клята русня! Довбані тарахтючі шахеди нахабно пролетіли прямо над моїм будинком в бік Бородянки, куди ми збиралися їхати. На щастя, більш зустрічатися з ними не довелося.

От це так… Продовжую вже після клініки. Здається, вчасно встигли… Піометра … Сьогодні та завтра крапельниці, стабілізація стану, а в середу мабуть операція. Після крапельниці і знеболюючих Жюлі стало трошки краще і вона навіть поїла. Зараз продовжую крапати її вже вдома.

Якщо я переживу цей тиждень, це буде диво… Це вже не вихід з зони комфорту, це виліт пендалем