Коротко про мій липень 2025

Подумала оце: давно не писала на Steemit, тижні 2. Але блог показує, що крайній пост був 27 днів тому!!! Як?! Час пролетів надто швидко... Хоча, не скажу, що не помітила місяця липня — помітила, він був ого-го. Тоді не розумію, що в мене за нові стосунки з відчуттям часу...

Найпам'ятніша подія липня: зустріч із морем (перед тим востаннє занурювалася в солону воду ще в 2021 році).

На жаль, ми з Чорним морем не сильно наобіймалися, бо якраз відбувався апвелінг — природне явище, коли до берегів прибуває вода з дна, а вона чи не крижана. Я лише двічі в море занурювалася за 5 днів, виходить: перший раз — подібно до обряду на Водохреща (на 5-10 секунд, і швидко вибігла), другий раз — перед самим від'їздом, коли вода вже більш-менш стала теплою (градусів 14-16 по відчуттях).

Зате я досхочу наплавалася в басейнах, а що було робити. В нас при готелі був один невеличкий. Але ще ми ми їздили на цілий день до готелю моєї колеги (*вхід на територію: 600 грн/ос.), а там було аж 4 басейни, джакузі. Правда, для дорослих — 2. Ще 2 для діток. Джакузі спільне. Якщо плануєте в Кароліно-Бугаз, запитайте мене про назву цього готелю, поділюся. 🙂

Готель при нашому готелі — Weekend Family Hotel

Готель із купою басейнів, який назву при запиті

Також у липні сталася робоча поїздка в Рим на Ukraine Recovery Conference. Поїздка зайняла 6 днів — це з дорогою.

Не можу сказати, що ця поїздка була "неймовірною" чи "казковою" — бо для мене все це виявилося надто виснажливим. Не підходить для вагітного організму вставати о 6:30, о 8 ранку починати роботу на стенді, увесь день до 8 вечора мило усміхатися і щільно спілкуватися з відвідувачами стенду англійською... Після цього всього з важким рюкзаком ще пиздувати за начальством на прогулянку вечірнім містом і вечеряти близько 9 вечора. Це було не щодня, але я сприймаю, ніби щодня)))

Юля і Колізей

Я не можу їсти пізніше 7 вечора, якщо хіба не лише овочі/фрукти — інакше промучаюся з печією всю ніч. Всі ці мої особливості не враховувалися, бо в групі, крім мене, було ще 5 людей, і більше ніхто з них не був вагітним.

В кінці весь цей нелегкий графік ще запечатали нічним переїздом на авто з Кракова до Києва... І спати там було неможливо, бо шкіряний салон виявився ковзким, і я постійно сповзала донизу, голова не трималася на спинці сидіння...😑 Я згадую то з жахом. Було так важко, що хотілося просто плакати.

Сиджу в аеропорті Кракова, чекаю, коли колега піджене авто зі стоянки

Коротше, я приїхала після відрядження ніяка (то було в суботу близько півдня), і ледь швидку собі не викликала. Відлежувалася буквально до вечора неділі — не могла навіть встати з ліжка без мук. Мене боліло все: різними типами болю.

Від того, що я довго сиділа і не мала змогу після робочого дня полежати і відпочити (хоч і проводила дні та ніч переїзду в більш-менш зручному бюстгалтері), почалося якесь запалення верхніх ребер. На них і так почали давити зважнілі груди, а це ще і цілодобово + ліф. На шкірі з'явився висип на додачу до відчуття, що мені поламали ребра. Коротше, я тільки кілька днів тому змогла вдягти бюстгалтер без підкладених на зону ребер хустинок, примочок з маззю і т.д.

Одна з будівель, задіяних під Ukraine Recovery Conference

Із плюсів: перед від'їздом в аеропорт ми встигли заїхати у Ватикан і пройти через якісь там ворота, що відкриваються раз на 25 років. Чесно: я настільки байдужа до католицизму, що навіть не потурбувала себе погуглити, що то за ворота, що за храм, і чому 24 роки їх тримають замурованими, а на 25-й рік розмуровують для туристів. Звучить, як якась хрінь.

Але тепер я можу записати собі Ватикан у список відвіданих країн. Це плюс.

Ті самі ворота, які розмурували на 2025 рік

Ще з важливого липневого: після Кароліно-Бугаз ми провели 5 днів в Кам'янці. Набулися з моєю мамою, котом Тімкою і собакою Скубі-Ду. Ну, як набулися — трошки зовсім... Але то краще за нічого.

Була я також на Atlas Weekend Festival, бачила виступи The Rasmus та Океан Ельзи. Залишитися на Фактично самих не вистачило щось сил.

Загалом, липень був крутим. Я зробила камінг аут в своїх соцмережах щодо вагітності, тож тепер не никатимусь, не переживатиму, що десь недоречно випливе.

Водіння авто: дуже малими кроками, ніякого суперпрогресу. 🤷🏻‍♀️

Завтра вже на роботу після 16 днів відпочинку, і мені трохи сумно через це.

А ще сумно через собачку, яку чоловік знайшов на початку липня, і ми вже нафантазували, що вона наша... А потім знайшлася власниця. Це все вибрики окситоцину, знаю, знаю. Але годину проревіла, дивлячись на відео з собачкою (яка в нас вдома менш ніж пів дня пробула).

Правила дорожнього руху не лізуть в голову, і це теж окремий сум.

Новин про війну майже не читаю, не можу щось. Просто немає жодної емоційної спроможності... Вибачте мене за це.