Мій сЕКЗ: когнітивні проблеми | 09.08.2025

Контекстна реклама у фейсбуці: сама вилізла, сама дурнувато варнякає: "Позбудьтеся свого випираючого живота вже сьогодні!". А я тільки хитро їй посміхнулася і натисла "Поскаржитися". Які хами ці алгоритми! Вже проаналізували фотку з круглим животиком і атакують мене своїми хуйнями! Нахуй за обрій.

А мій дорогий "випираючий живіт" вже починає ночами ходити ходором — Тарас Григорович, вочевидь, практикує якесь сальто мортале (поки місце є, то чого б і ні).

Цього тижня, разом із веселими поштовхами плоду зсередини, я отримала і менш приємну "нагороду": раптові провали в пам'яті, дезорієнтацію в просторі тривалістю по кілька секунд (саме коли я була за кермом, тож приємного мало), щось схоже на панічку (але не її), щось схоже на істерику (мабуть, то таки була вона), якийсь синдром прочистки слізних протоків тривалістю понад 48 годин (це метафора, коли що) і цілий набір яскраво виражених симптомів, притаманних, я б сказала, РДУГ.

Нагалаю (хоч і писала про це тут не раз). В мене ніколи не було діагнозу РДУГ, а психіатриня, яка тестувала мене в 2023 році, сказала (простими словами переказую), що до діагнозу не вистачило кілька пунктів/балів (чи чого там). Коротше, до діагнозу не дотягувало, але більшість симптомів були середньовиражені, частина — слабовиражені, інші просто відсутні (такі, як гіперактивність).

То от, по відчуттях: якби мене тестували зараз, то, впевнена, я б добрала ті кілька балів/пунктів (чи що воно таке було) і спіймала діагноз (так, так, ганяюся за "модними" діагнозами, а як же, ахах).

Наприклад, ще ніколи досі мені не було так важко розібрати аудіальну інформацію. Цього тижня, навіть коли хтось говорив поруч, але трохи так тихенько, я не розбирала процентів 10-20 слів. А із зум-мітингу (англійською) у середу вийшла з круглими очима: по його закінченні я не могла пригадати і 30 % сказаного спікерами і типу як нормально по гучності почутого.

Прокрастинація є (я так і не змогла написати детальний пост про ЕКЗ, як планувала), ота така модна виконавча дисфункція є, страшенна забудькуватість є (я це компенсую сотнею нагадувань у смартфоні), погана концентрація уваги — так, авжеж. Взагалі, ніби в голову закотився ком з реп'яхів, і мені тепер треба боротися за кожну думку — щоб вивільнити її з цього сміття і якісно обробити. Максимально дивне відчуття, довело до сказу (знову ж: метафорично).

Що не погіршилося: інтелектуальні здібності (але частково погіршилася швидкість реакції, тому оточенню може здаватися, що таки туплю), загальний фізичний стан, настрОй, що врешті-решт все буде нормально, здатність відчувати радість.

Ох. Спробую максимально відпочити за вихідні і зайняти мозок читанням чи якоюсь ненапряжною грою. Вірю, що це може бути від накладення гормонів вагітності на втому, стрес та страх. Не хочу навіть припускати, що такий стан триватиме аж до пологів чи закінчення грудного вигодовування.

Фотка скрюченої киці просто так — як ілюстрація того, що будь-які обставини можна зробити для себе комфортними, якщо є здатність до прийняття ізсередини.