🌈 Співпадіння? - не думаю 🌈

Привіт друзі.

Сьогоднішній ранок розпочався о 4-й годині, коли я досить швидко зміг встати по першому будильнику, щоб зібратись та встигнути на роботу, звідки о 4:45 я вже мав виїхати в Київ. Встиг!

На сьогодні я був запрошений на медичний форум: "Медична відповідь на виклики війни: консолідація, досвід, стратегія", організований під егідою департаменту охорони здоров’я МВС. Якщо чесно - я очікував відзнаку напередодні дня медика. Мої очікування були марними. На цей рік не було жодних відзнак.

Прокинувшись о 4-й годині ранку, якби я не хотів, а встигнути пробігти свій кілометраж Я не мав жодного шансу, тому я з самого ранку пообіцяв собі що по приїзді додому прибіжу свої «кілька» кілометрів.

Дорога під час світанку в напрямку Києва має свій неймовірний магічний шарм. Навіть не дивлячись на т,е що ми їхали не через дамбу, а через Мошни - я милувався красою світанку.

Посередині дороги, ні з того ні з сього, небо затягнуло хмарами. Саме в цей момент по ліву сторону від нас відкрилась неймовірна веселка, яка утворювала потужний широкий міст в небо.

Я не полінувався і зробив багато фотографій веселки.

На одній з яких навіть потрапила зустрічна машина.

Ми приїхати якісь 5-10 хвилин, як поруч із першою веселкою, зовсім пору з'явилась друга, та наскільки насичена.

Не встиг я зорієнтуватись, як наша дорога трохи звернула і веселка залишилася більше позаду ніж попереду і я вже не встиг сфотографувати той момент, коли на небі було одночасно дві веселки. Одна яскрава, яку ви бачите на моїх фото, а інша значно тьмяніша, яка ніби тільки-тільки тренується та намагається бути схожою на першу.

Далі дощові хмари згустилися над нами та пустився краплистий дощ.

По приїзді на місце проведення форуму який, проводився в національній академії внутрішніх справ -зайнялися фотографуванням.

Спочатку я хотів зробити селфі – зробив!

Потім вже попросив свого керівника сфотографувати мене на фоні цього закладу.

Не знаю, чи можна було тут фотографуватись… Якщо не можна - то про таке потрібно попереджувати😅

Після семигодинного наукового форума, протягом якого я вів нерівний бій із бажанням заснути. Якби не кава, яка прийшла мені на порятунок, я б напевно програв цю битву.

Далі була зворотня дорога, де вже слово за слово, історія за історією час промайнув значно швидше. Приїхавши додому та відписавши всім рівним, перше що я зробив – став і побіг. Захотілося пробігти трошки більше, так би мовити трохи наперед. Завтра вже о 5:00 ранку потрібно прокидатися щоб збиратись і їхати забирати своїх милих дівчаток, за якими я вже дуже скучив.

Тож, пробіг аж до Лотоса. Сів на свою фізичну лавку і добряче відхекався. Не дивлячись на те, що я вибіг вже після 19:30 - на вулиці було ще ДУЖЕ_ДУЖЕ спекотно🥵🥵🥵🥵

Сфотографував свої улюблені мушлі, які лежали у клумбі, щ так нагадувала криницю... Кайфанув від тихих мантр, які лунали в динаміках буддійського храму. Помітив неповторний сюжет, що утворився із листя каштану - зробив наступне фото та відправився додому.

Вдома після холодного душу я нарешті поїв поговорив з рідними та став мити поли. Як-не-як, скоро приїжджають мої хазяйки. Не хочеться падати обличчям у бруд.

Ну а далі - вже засів за комп'ютер для того щоб написати цей допис і перервати свою понад 36-годину перерву у блогінгу на steemit/ Дякую всім за увагу! Cподіваюсь не змусив вас хвилювати через мою відсутність😄

Також мене можна знайти в:
instagram
tiktok
X
youtube,
facebook

Дякую за увагу! 💙💛