Мої таргани

Всім привіт! Життя триває не дивлячись ні на що. Зараз з опаскою відношусь до здоров'я особливо своєї дитини , намагаюсь як найдовше вберегти. І не ходить на прогулянку по сонцю. А вихолити ближче до вечора , сидимо в дворі на лавці. Можемо сходити до магазину, який знаходиться поруч. Відпрацювала добре але питаня такі тупі були.

На роботі питали як мій син і одне із питань яке мене вибісило:

• Ну що ти сильно злякалась

• Ні твою ж ти мать. Ви наче не с цього всесвіту. У кожного є діти, і еслі би с вашою дитиною таке трапились. Ви що стояли би поруч і нічого не робили. Чи сміялись би, явно також злякались би.

Ті люди які задали питання таке, дивились на мене с такими очима великими. Що хочу сказати, інколи та мабудь завжди . Буваю грубою деякі люди говорять те що я дуже груба. Але я така людина, і у мене такий характер. І він у кожного різний, хтось мило улибаеться . Розмовляє і через деякий час грубить, а я еслі мені щось не подобається. Чи мені покажеться що до мене не так почали говорити.

Відразу грубить, да я така і я себе ніколи не буду під когось перестраювати. Щоб сподобатися той чи іншій людині. Еслі я приймаю людину такою какою вона є, зі всіма тараганами, так приймате і мене з моїми. А то всім можно мені висловлювати свої думки, а мені виходить що ні. Ще що замітила , що люди деякі відразу відвертаються. А мені так похуй що не удобно аж.

Так що хочу сказати, відностесь до людей так як ти хотів щоб до тебе відносились. А еслі людина дебіл треба скащати в очі. Не соромитись, еслі чмо то воно і є чмо. Ось такий трохи упертий зі своїми тарганами в голові, я написала такий допис. Трохи з нецензурними висловами. P.S Ми вже приймаємо лікі , надіюсь що допоможуть і буде все у нас добре. Тихої ночі всім