Поїздка

Всім привіт! Щось мене зморила ця поїздка, хоча раніше полюбляла їздити в місто. Ще приділити час для того щоб пізнати місце де знаходилась. Тобіш прогулятися околицями району, так мені легше по началу запам'ятовувати місцевість. Зараз можу трохи орієнтуватися в місцевості де частіше буваю. А ось далі цього місця ніколи не їздила.

Але це говорять " до пори ", і настав той випадок що попали ми з сином в лікарню. Обставини неприємні вийшли. В яких я безсила була. Так випала нагода побувати в іншому районі, надіюсь ми там будемо не часті гості. Так ось, сьогодні поїхали до лікаргі в якій були, показати наші аналазі.

Привела сина до школи та до зупинки яка розташовується біля школи практично. Останім часом тобішо остані роки, я коли випью кави перед поїздкою. То часто починаю ходити до туалету. Чогось хвилююсь, а чого не знаю. Почалось все с початком війни. Особливо ще коли їдеш в невідомість, не знаешь місцевості та на додачу еслі ще результати почути.

То взагалі колотає так що інколи можу на половину путі піти до дому. Чого так трапляеться не знаю, пересилюю та іду до кінця. Як би вадко не було . Їхати було далеко, виїхала о пів дев'ятої ранку. В лікарні була вже в 11 дня. Займає багато часу дорога. Аналізи в нормі тільки є деякі нюанси але не критично.

Потім зайшла до тітки в гості, як раніш писала. Що вона біля лікарні проживає. За разговорами пролетіло півтори години. Так швидко час пройшов, можно було би довше по бути в тітки. Але треба було їхати до дому. Приїхала 16:30 до дому. Втомлена але счаслива що все добре, приймати ліки та коли закінчуеться одні , ще місяць інши пропити. Які прописав лікар. І дивитися як почуватиметься син надалі.

Ноги відвалюються, відчуття що ватні і зовсім неслухняні. Все пішла відпочивати, всім надобраніч.