Дитинство.

Привіт усім котикам та кицям. Як Ваші справи?
Що нового? Сьогодні я прокинулась під цікавий сон…

GPT

Його і опишу… в ванній кімнаті стояла дитина поруч були іграшки, славнозвісне жовта гумова качечка, а на плитці по колу навколо ванни, були намальовані різні зображення. Ця дитина почала рости, вона викинула гумову качку, взяла ганчірку та стерла все настінне мистецтво. Вежа схожа на вежу диявола закрилася… літак який висів над нею з трапом відлетів… Він полетів над водою і зайшов за горизонт подій. В морі над яким він пролітав меч риба почала битися своїм мечем один з одною…

Прокинувшись я зрозуміла, що в цьому сні було про звʼязок між земним та небесним, що закінчується коли людина починає дорослішати…
Хоч з одного боку цей сюжет і гіркий, але милий…
Принаймні цей звʼязок був…
Мені дуже сподобалась символічна подачу сну, а особливо «символи» на плитці ванної кімнати… це було дуже мило. В мене іноді виникає бажання малювати на стінах. Прямо рука тягнеться…

Після пробудження згадалось, як дорослі осуджують тих, хто в дорослому тілі залишається дитиною…
Після такого сну, це здається не так вже й погано…
А, синдром Пітера Пена, не таким вже й страшним…

І я згодна з режисером мого сну, дитинство, це - справді «дарований небесами» неймовірно прекрасний період… І можливо діти, саме тому, безумовно щасливі, хоч і не всі мають прекрасне дитинство. Випадки є різні… Але, всі мають всередині якийсь вічний вогонь… І не впадають в депресії, як дорослі…
Діти часто живуть у світі, де уява та реальність, мають дуже міцний звʼязок, де немає чітких меж між можливим і неможливим. Та й взагалі слова - «НЕ МОЖЛИВО», не існує… Адже в цю пору можливо все… І це - прекрасно.

Я роблю один, та глибокий висновок, не можна переставати мріяти, фантазувати і вірити в те, що неможливе - можливо.
Адже, неможливі речі трапляються.

А в позитивному налаштуванні я не бачу нічого поганого.

Дякую за увагу.