Маленька, але сумна втрата

Сьогодні неймовірно спекотний день. Надворі було душно, так, як це буває перед добрячою літньою грозою. Хотілося кудись сховатися від цієї духоти, знайти хоча б якусь прохолоду. Проте таких місць не було, а гуляти дитині хотілося, тож ми, як зазвичай, пішли на дитячий майданчик.

Довго там побути нам не вдалося, аж надто вже дошкуляла спека. Ми пішли купити морозива і відправилися додому. На щастя наша квартира не перегрівається влітку і там можна комфортно перепочити.

Поки Даринка відпочивала, грала в гру на планшеті, я приготувала обід.

Перед тим як сісти за стіл, ми помітили, що з нашого балкону кудись полетіла голубка. Для тих, хто не читав моїх попередніх дописів, скажу, що голуби звили на нашому балконі гніздо. Потім там з’явилося два невеликих яєчка, з яких вилупилися два чудо-малятка. Помітивши, що мама-голубка кудись відлучилися, ми з Даринкою побігли сфотографувати голуб’ят і подивитися наскільки вони вже підросли. Ось ці два красені:

Як виявилося, це було останнє фото, де два наших красунчики сидять разом у гнізді. З якоїсь причини голубка не прилітала досить довго. Сонце пекло дуже сильно. Не знаю чи це могло бути причиною, але одне із пташенят загинуло. Воно померло зовсім поруч з гніздом, забившись у куточок балкону.

Через деякий час прилетіла мама-голубка і сиділа разом із живим голуб’ятком, поруч із мертвим. Чи думала ця птаха про свою втрату? Чи має вона почуття, схожі до наших?

Ця подія мене засмутила. Ми так любили цих пташенят, тішилися їхній появі. Вони росли на наших очах. І хоча ми намагалися не лізти до них, не вторгатися у їхнє голубине життя, ми завжди спостерігали і вболівали за них. Але таке життя. 😥

На цій сумній ноті я завершую свій допис. Дякую, що завітали у мій блог. Бажаю вам тихої і спокійної ночі. Всього найкращого!