Містечко Кфар Тавор

Продовження від 7 жовтня про подорож до Храму Преображення Господнього. Гора Тавор, частина друга.

---

Відвідування святих місць католицького християнства закінчилося швидше, ніж тривала сама поїздка туди. Заряд енергії у всіх учасників ще не вичерпався, і було вирішено перед поверненням додому відвідати ще якесь цікаве місце. Подивившись на мапу, вирішили завітати до крихітного населеного пункту, який називається Кфар Тавор, а саме — на виноробню Tabor Winery. Маленьке затишне містечко розташоване біля підніжжя гори Тавор. Місто виглядає тихим і доглянутим, на вулицях майже нікого не було, за час нашого перебування там лише коли-не-коли проїжджали автомобілі.

Виноробню я знайшов без проблем, дотримуючись вказівок навігатора. Це місце з вулиці виглядало досить непоказно — невелика будівля, невеликі вивіски з покажчиками, біля входу маленький виноградник усього з кількох рядів, який ймовірно мав більше символічний характер. Мене трохи збентежила відсутність припаркованих машин назовні.

Ми пройшли всередину до невеликого подвір’я і… неприємний сюрприз. Усе зачинено. Це подвір’я являло собою міні бізнес-центр. Окрім винного магазину, тут розташовано багато різних бізнесів — невеликі крамниці з морозивом, сувенірами, ресторан, музей виробів із марципану, а також студії, дизайнерські магазини з виробами місцевих виробників (сумки, одяг). Очевидно, усе було зачинено через річницю трагічних подій 7 жовтня, і нам нічого не залишалося крім як просто відпочити у дворі в тіні дерев і вирушити додому.

До речі, двір суперзатишний! Облицьований каменем, спеціальні навіси обплетені виноградною лозою, яка утворила густу стіну, крізь яку не пробивався жоден промінь сонячного світла. У дворі висаджені дуби також з дуже густою кроною, що створює тінь. Цей вид дуба називається палестинський дуб (Quercus calliprinos). Він відрізняється від європейських дубів стійкістю до спекотного клімату, форма листя в нього трохи інша, а жолуді сидять у таких «кошлатих» шапочках. Попри добру адаптацію до спеки, ці дерева не витримують морозів: уже при температурі –5° можуть загинути.

Щодо самої виноробні Tabor — вони виробляють вино з 1999 року, і за 26 років сімейна справа перетворилася на відомий бренд. Компанія робить акцент на екологічній чистоті своєї продукції.

У момент, коли ми вирішили повертатися додому, мене відвідало відчуття, що друга частина нашої подорожі пройшла марно. Але ні. Це поїздка втрьох, спілкування й обговорення побаченого, зміна звичної обстановки. Тож ані краплі жалю.

Проїжджаючи містечком Тавор, ми зупинилися на проспекті Какáл. Мою увагу привернув дуже цікавий вигляд тротуару. Уздовж паркану щільною стіною розрослася бугенвілія, яка також перекинулася на металевий каркас над тротуаром і утворила зелено-фіолетово-помаранчевий тунель. Унизу щільно переплелися старі товстіші гілки, а зверху виднівся каскад квітів і листя. Старі пелюстки бугенвілії осипаються, вітер збирає їх у невеликі різнокольорові острівці. Дуже незвичний вигляд вулиці.

І я просто зобов’язаний пояснити значення слова «Какал». Це скорочення від повної фрази «Керен Каємет ле-Ісраель», що перекладається з івриту як «Єврейський національний фонд», який займається розвитком і збереженням природних ресурсів Ізраїлю. Тож назва вулиці не має жодного стосунку до того, про що ви подумали :))

Ось тепер можна сказати, що наша прогулянка завершена. Всі залишилися задоволені, незважаючи на те, що мети й не було досягнуто на 100%. Але поїздка вдалася.