Втеча від себе до "зони комфорту"

Заздалегідь прошу вибачення, що знову буду писати про очі. У цьому напрямку моя робота, і мені нікуди більше звернути, щоби змінити тему. Мені теж набридає про це писати, як і вам читати :) Мені хочеться навести кілька прикладів того, як люди бачать себе у спотвореній формі і міцно тримаються за власні переконання як за істину. Причому в цей момент вони категорично відкидають будь-яку думку з боку, ззовні, у тому числі думки й допомогу від найблизьких людей.

Місяць тому я прийняв одного старого клієнта. Це кароокий хлопець, який втратив око внаслідок травми багато років тому. Він прийшов із батьком і з повною впевненістю попросив виготовити йому лінзу з блакитною райдужкою. За довгі роки я вже звик, що кожен третій кароокий клієнт просить жартома виготовити лінзу з блакитним кольором. Причому це завжди здається їм неймовірно смішним жартом. Я не можу розділити їхнє почуття гумору, мені не смішно, але я підграю в цьому односторонньому театрі, усміхаюся і працюю далі — жодних дурниць зі зміною кольору. А цей, здавалося б, уже дорослий чоловік був налаштований абсолютно серйозно. Мені лише було незрозуміло, чому він ходить на такі зустрічі з батьками. Я перепитав 10 разів, чи впевнений він, адже зворотного шляху не буде, що як доведеться змінювати місце роботи — чи будуть його тоді сприймати серйозно. А йому все по приколу. Ну добре... Через два тижні роботу було виконано. Цього разу він прийшов із мамою. Мати вже літня, подивилася на свого сина, тяжко зітхнула і нічого не сказала. Ну що ж, його очі бачили, що брали.

До речі, люди, які після 20 років ходять до лікаря з батьками — це вже не нормально. І це вже свідчить про певну соціальну проблему.

Ще одна історія про одного молодого чоловіка. Він втратив око у віці чотирьох років через ретинобластому. Операція була успішною. Він жив життям звичайної дитини, але в підлітковому віці почалися проблеми — з’явилися комплекси. В принципі, за допомогою протезування ми досягли непоганих результатів. Єдиним непоправним недоліком було невелике відставання в розвитку скроневої частки черепа. Це сталося через променеву терапію в дитинстві. Тут нічого не зробиш. Згодом лікар зробив йому ін'єкцію з гіалуроновою кислотою під шкіру в цій зоні. Хоча це й тимчасовий косметичний ефект, але він усе ж допоміг досягти відносної симетрії голови. В один момент, уже у віці після 18 років, цей хлопець почав носити офтальмологічну наклейку на оці з протезом. Постійно. Не допомагали ні мої пояснення про шкоду носіння такої наклейки, ні вмовляння знайомих і батьків, нікого... У результаті цього вже за рік у нього з’явилася атрофія м’язів повік на цьому оці, око втратило здатність моргати, почалися запалення. Це незворотні зміни. Що змусило людину піти на такий крок — незрозуміло. На запитання "чому" він категорично відмовлявся відповідати. Таке враження, що він просто знайшов у цьому стані власну зону комфорту і вирішив залишитися в ній, попри завдану собі шкоду. Закрив свою "ваду" від оточення і таким чином "вирішив" проблему. До цього моменту дивлячись у дзеркало, він бачив свою проблему у n-кратному розмірі, порівняно з тим, як її насправді бачать оточуючі. Спробуйте згадати, наскільки уважно ви розглядаєте обличчя людей, що проходять повз вас на вулиці. Отож...

Проблема в тому, що люди звикають до власного спотвореного образу і тримаються за нього — це як безпечна територія. Будь-яка простягнута рука допомоги відкидається, бо це щось нове й лякає їх. Людям страшно виходити за вже звичні й знайомі межі. Найпростіше, що можна зробити для таких людей — це вислухати їх. Ці люди зможуть почути самих себе, коли хтось їх справді слухає і не закриває власні вуха. Дуже часто вони бояться не самого дефекту, а саме того, що про них скажуть або подумають інші. Ще можна розповісти їм про власні недоліки, з якими ви живете — поділитися особистим прикладом. Але не все в наших руках, і не кожному можна допомогти. Деяким людям потрібно пройти свій шлях і "набити свої ґулі". Єдина допомога тоді — просто не відвертатися від них, тільки тоді вони зможуть почати шукати вихід.

• Images source: AI, sora.chatgpt.com