Просте життя простої людини.

Вітаю шановна спільнота! 💙💛

Знов я не писала щоденно(( Та якщо не увімкнула ноутбук, то все... допису нема.
Була зайнята справами звичайними - хатніми, домашніми.

Це біля гаражу у нас кущ чайної рози. Краса неймовірна і дуже запашна.

Сусід по гаражу був, Олексієм звали висадив цей куст між своїм та пустим гаражами. Хозяїнувитий був та привітний молодий чоловік. Раптом став худнути швидко, захворів. А через півроку зовсім зник. Куди дівся? Помер.. А шо таке? рак крові..
А цей шикарний кущ ще довго буде нагадувати про гарну, привітну, працьовиту людину. Отакий слід від залишив після себе, цей Олексій.
Дивно, що номер гаражу в нього 200. От і не вір в нумерологію...

Взагалі-то я про красивий кущ роз хотіла, але життя воно таке.
Ну ок...

А ще чистила свій гардероб, бо в суботу психанула і пішла в секонд-хенд за іншими речами для себе.
За всю війну, а це вже четвертий рік, майже нічого собі не купляла і не шила. Настрію нема на обновки.
А речі псуються, вицвітають, та і взагалі набридають, вони про настрій не питають в цьому:))
Тож я викинула майже всі свої речі!

Я не прихильник великої кількості, а ще я дуже звикаю до своїх речей, тому не маю багато.
А тут все пішло на мусорку, навіть тапки, якісь туфлі - вже 100 років валяються.

Але спочатку я тряпчані речі всі ріжу і таким чином знічтожаю. Ріжу не для того, щоб хтось не взяв, а ріжу на ганчірки. В гаражі чоловіку і в майстерні цих ганчирок скільки не давай, всі пригождаються. Особливо коли вони миють деталі в своїх вонючих розчинах, то там велика кількість потрібна. Тому цей текстиль живе життя аж поки все з нього не вижмуть:))
Це все вчора зайняло в мене цілий день.

А ще ж я приперла речі з секонду, то все треба перепрати. А до цього додались і речі чоловіка. Їх так просто не кинеш в пралку - треба спочатку п'ятна повиводити. Насмітила цим всим, довелось прибирання вчиняти. А ще їжу готувала. Ну я ж кажу... домашні справи:)

В другій половині дня, вже ближче до вечора, дзвонить подруга, каже: - зараз прийду, досить тобі вкалувать. Будем вечерять в тебе на балконі.
Ну супер! Я бігом побігла розігрівати тушковану картопельку, різати овочі. Вона принесла якусь шипучку солодку))) Посиділи, почірікали. Чоловік з нами повечеряв, та й пішов додому.

Поки посиділи, поки я її провела, повернулась прибрати та тарілки на кухні перемити, вже й піздно вечір. Коротеньке зайняття англійською і спати.
Ото й допису знов не зробила..
Треба знайти якісь допомічні засоби як робити це з телефону, та як бачити ваші дописи і коменти з телефону.
Та є опасіння, що телефон з рук випускати не буду.
А жити коли?
А справи робити коли?
Ех, завжди чомусь треба робити вибір:))