Вогнем і мечем через все Московське царство!

Вітаю шановна спільнота! 💙💛

Думаю вчора багацько українців знов співчували загибелі нашіх бійців і поранненим, та разом з тим з оплисками читали новини про славну операцію з підриву літаків та мостів.

А я мрію про те, щоб з кращим результатом виповнилось те, що вже було в історії українців.
А саме, щоб український гетьман (сучастність нам ще не дала його ім'я) здійснив успішний похід на Москву і взяв її в облогу, і геть сокрушив!

• Чотириста років тому – восени 1618 року - до Москви підійшло Військо Запорізьке на чолі з гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним.

Яким був цей гетьман?
Він народився в заході Україні, у Кульчицях, нині це Самбірський район Львівщини, потім вчився в Острозі, здобував освіту в Острозькій академії.
Коли Сагайдачний помер від ран, йому було не набагато більше від 40 років. Тож його зображення з бородою дає нам враження про чоловіка поважного віку. Та борода тоді була ознакою поважності.

Та як же ж він став таким вдалим флотоводцем?
Він же взагалі не бачив моря до якогось часу.
Та широка вода була на Дніпрі в ті часи.
Запорізька Січ де була?
Тому саме Дніпро нам витворив одного з найвидатніших українських флотоводців у козацьку добу.
Започатковував морські походи князь-козак Дмитро Вишневецький, засновник першої Запорозької Січі. Він спускався Дніпром до Чорного моря, він штурмував колись Керченську протоку.

Весь той досвід морських походів, який вже був напрацьований у другій половині XVI століття, був творчо опрацьований Петром Сагайдачним, і досить вдало розвиненим.
Це ми бачимо на тих успішних походах по Чорному морі, які відбувалися саме під керівництвом Петра Сагайдачного.
Саме на морських походах він робив свою військово-політичну кар’єру, саме так відбувалося його зростання у козацькій запорізькій ієрархії.

Але все ж таки ідеальних людей не існує. Він був слабким політиком. Козацтво за окремі його акції могло не поважати.
Скажімо, при ньому підписується Роставицька угода, яка визначала менший реєстр козацький: всього три тисячі козаків змогли потрапити тоді до реєстру. Це говорить про те, що він не зміг домовитися. Як я розумію, у багатьох випадках він був угодовцем влади.
Коли козацька маса бачила, що політичний компроміс з поляками невигідний козацтву, вона вільними голосами, демократичним способом усувала його з гетьманства.
Але як тільки намічалася велика військова кампанія, його запрошували як видатного військового спеціаліста.

Часи, які увійшли в російську історію під назвою Смути - коли там змінювалися монархи і дуже часто це відбувалося у кривавий спосіб – наші козаки, яких було 20 тисяч, повели Лжедмитрія до Москви, посадили на престол, він рік там сидів.
Тодішня Московія його визнавала царем. Потім кинулися, що це не той. Вбили, спалили, попіл розвіяли.
Відтак поляки повели до Москви другого Лжедмитрія, так званого «Тушинського злодія».
Тушино - селище під Москвою, де у нього був табір.
Тушино - аеродром сьогодні, з якого злітають(ли) літаки з ракетами на Україну....
І ця Смута закінчилася тим, що у 1610 році московським царем було обрано польського королевича Владислава, і у 1617 році Владислав пішов здобувати собі московський престол:))

Але стало зрозуміло, що без козаків діла не буде. І у 1618 році вже покликали козаків на чолі із Сагайдачним, який дуже прихильно ставився до побажань польської влади. А козаки й не проти, бо є можливість піти й себе проявити.

Та моя думка особиста думка полягає в тому, що помилкою це є - бути прихильниками до когось, окрім свого власного.

Сагайдачний протягом кількох місяців перейшов всю Московщину парадним маршем - він йшов від міста до міста.
Коли брали місто Єлець, ситуація склалася так: все було взято, лишалося взяти острог.

Там перебував у цей час московський посол, який йшов до Туреччини з багатими дарами. Захисники почали думати, як відвернути штурм від цього острогу й придумали ситуацію, яка чітко спрацювала тоді й продовжує працювати по цей день.

Коли козаки підійшли до острога, щоб його штурмувати, на зустріч вийшла хресна хода. Священики московської церкви з хоругвами пішли з хресною ходою назустріч війську. Були заклики такого характеру, що ми православні, єдині, готові видати усі дари, які везуть до Туреччини, тільки не беріть острог. І тут Сагайдачний погодився на те, що немає сенсу брати острог, щоб постраждало православне населення. Він відбувся тим, що забрав послів і те, що вони везли, припинив штурм і пішов далі до Москви.

Усе те, що ми чуємо про «єдиний народ», закладалося під Єльцем у тій хресній ході, і, можливо, був першим елементом прихованої гібридної війни.

Пояснювалося так, що козаки ніби прийшли до нього і сказали, що вони вже втомилися, півроку у походах, багато втрат, поранених, хворих, що вже осінь, дощі пішли. Тому він пішов від Москви.
Але під Калугою наздогнали військо Сагайдачного вчорашні захисники Москви й запропонували нашим козакам, щоб вони перейшли до них на службу.
І ось 700 козаків зголошуються покинути козацьке середовище і йти на службу, на поліцейську службу, у сьогоднішньому розумінні. Потім ще 400 піде. (Ох, щось мені це дуже нагадує...)

А невдовзі стався казус. Вже уклали мир, запорожці повернулись до себе. І Сагайдачний, який пройшов вогнем і мечем через Московське царство, навесні 1620 року надіслав посольство до царя Михайла і запропонував «служить против всех его царского величества неприятелей». Як це пояснити?

https://www.radiosvoboda.org/

А то ж був вплив східних православних патріархів, які через Київ транзитом їздили до Москви за милостинею. Москва їх підтримувала матеріально, а вони відробляли цю милостиню таким чином, що виконували побажання московського самодержавства, тобто прихиляли православних українців до Москви, щоб українці були переконані з уст авторитетів - Єрусалимського, Олександрійського, Антіохійського, Константинопольського патриархів... Патріархи намовляли Сагайдачного і козацтво, щоб вони покаялися. Бо вони ж ходили штурмувати Москву - православних, тобто своїх же...
А сам цар посольстао не прийняв, бо, мовляв, у нього піст, а в піст він нікого не приймає. З козацьким посольством розмовляли тільки диякони посольського приказу Московської держави. (І тут ніщо не схоже на сьогодні, правда?)

Ще одна подія - сам Сагайдачний змушує Єрусалимського патріарха Теофана, щоб той висвятив нового митрополита для України. Бо офіційно в Україні була уніатська церква, яка визнавалася Польською державою й у Києві тривала боротьба між прихильниками православ’я та унії.
Висвятили відомого москвофіла зі Львова Іова Борецького, який одразу проводить промосковську політику серед українського козацтва.
Саме Іов Борецький, ще будучи у Львові, почав першим проповідувати, що ми «єдиний народ» і що українці повинні дивитися на Москву.

Це важливо говорити, щоб ми розуміли наслідки, що зробив для майбутнього України як політик Петро Сагайдачний.
Як військовим діячем, полководцем, ми можемо ним гордитися.

Але у плані державництва, відродження держави, української сили, козацтва, збройної сили, яка вже була відома Європі і усьому світову, Петру Сагайдачному не вистачає мудрості. Бо у віддаленій перспективі ми бачимо, до чого це все призвело.

Тож я мрію та сподіваюсь, що ми, украхїнці, знаючи свої історичні події, важливих діячив, зрозуміємо уроки своєї історії. Будемо виховувати наших дітей державниками змалечку.
Не озиратись на своїх сусідів по кордонам, а робити СВОЮ справу, на користь СВОїй України-мати!
І я чекаю коли наші козаченьки пройдуть вогнем і мечем через сьогоднішне московське царство, маршем слави і перемоги по всій московії.
Вірю, що це буде за часи мого життя. У найближчі часи!!!
І допоможе нам всім Всесвіт, амінь!!! 💙💛

• Цей допис можна вважати невеличким доповненням на допис https://steemit.com/ukraine-on-steem/@cranium/pam-yatnik-petru-sagaidachnomu-kharkiv
  від @cranium , в якому він показав пам'ятник Сагайдачному у місті Харків.
  А допомога в написанні допису мені була з сайту https://www.radiosvoboda.org/