Страсна п'ятниця - страшна п'ятниця.

Сьогодні, починаючи з самого раннього ранку озвірівші нелюди святкують якийсь свій шабаш хтонських бісовських почвар. Балістика і КАР летять на міста і містечка, руйнуючи дома, дит садки, школи і магазини, забираючи життя українців, які ще спали в своїх кроватях, або бігли на роботу, в школу, ішли жити своє життя.
Подружка - харків'янка нервувалася - не могла додзвонитися до сина. А, судячи по звуку - прилетіло десь в його район. Коли він відповів, то з'ясувалося що він просто проспав і прокинувся не від прильоту, а від двінка телефону. Тобто організм вже адаптувався до постійної загрози.
Отак адаптувалися і всі, хто залишився в Україні. Ми понервувалися, поплакали і побігли далі жити своє життя. Попри те, що тривоги сьогодні майже не вщухали, а одна була без перерви більше чотирьох годин - кожен приймає для себе рішення, що життя триває. І поки воно триває - його треба живти.
Я о шостій ранку поставила в духовку рульку, бо чекала на дорогу людину.

І рулька вийшла чудово, і радісна зустріч відбулася. Юра приїхав у відпустку.

А ввечері ми з Наталкою ще зробили сирні пасочки.

Живемо далі. Віримо в ЗСУ 🙏, наближаємо Перемогу 💛 💙

_{Posted using SteemMobile}