Жінки за п'ятдесят 🥰

Пані за п'ятдесят — вони такі пані і водночас такі дівчатка. Вони сталеві і вразливі, вони знають правду з першого слова і наївні, як в тринадцять. Вони вірять у краще, бо найгірше, як правило ( маю надію 🙏), вже залишилося в минулому. І вони вижили, щоб знову вірити у краще.
Вони гарні. Ні, не симпатичні, а саме — гарні. Бо вони вже визнали що у них саме такі попи, саме такі груди, носи, ноги. Вони навчилися любити ці попи, груди, носи і ноги чи переробили їх під свою любов.
Вони вже давно знають, що найголовніше в цьому житті не "мільони, кар'єри, успішність і соціальний статус", а саме життя, його смак, колір, ритм, уміння і можливість насолоджуватися і радіти кожному дню. Кожному ранку, коли прокинулася і побачила сонце і небо.
У цих пані давно немає вигострених фраз, заготовлених прийомів спокуси і чергового вбрання "на вихід". Вони знайшли себе, справжніх, яким не треба вдягати чужі маски і видавати себе за когось іншого, більш успішного, більш заможного. Вони цікаві такі, які є.
Вони знову вміють плакати навзрид і реготати в голос. Вони живуть як дихають — то бурхливо, то тихенько, то ніжно і майже не чутно, то квапливо, захлинаючись... "Дихають у ритмі життя, живуть у ритмі дихання". (м).
Допис і мій, і не мій. Колись, декілька років тому, готувала це собі на дн, але не скористалася. Звичайно що писала "по мотивам ". А сьогодні зустріла в збережених і вирішила — чому ж ото новим фоткам пропадати?☺️